Незнання законів — шлях у добровільне рабство
- 135
- коментар(і)
- 22-03-2013 23:52
Добрий день, шановна редакція газети «Звягель»! Я працюю на одному із підприємств міста, і наше керівництво змушує нас працювати у нічний час, при цьому, не здійснюючи жодних доплат до заробітної плати. Тому прошу вас роз’яснити про режим роботи та про порядок оплати праці у нічний час.
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
На жаль, у нашій країні склалася така «традиція», що роботодавці часто зловживають своїми правами і цим самим обмежують права робітників, які, не знаючи своїх прав та гарантій, передбачених законом, стають «жертвами» більш кмітливих та обізнаних роботодавців. Але при цьому варто відзначити, що діючий Кодекс законів про працю України, який був прийнятий ще в далекому 1971 році, достатньо чітко закріплює основні права та гарантії саме працівників. Тому робітникам вкрай важливо знати свої права та вміти їх відстоювати.
РЕЖИМ РОБОТИ
Режим роботи (робочого часу) — це регламентований законом або угодою сторін трудового договору на підставі закону розподіл робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року). Режим робочого часу охоплює початок і закінчення робочого дня, перерви в роботі, змінність протягом дня, тип робочого тижня, облік робочого часу тощо. Режим робочого часу може бути звичайний і спеціальний внутрішньозмінний, тижневий, річний, з постійними і змінними вихідними тощо.
Згідно зі ст.50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Статтею 52 КЗпП для працівників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин — при тижневій нормі 36 годин і 4 години — при тижневій нормі 24 години.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням із місцевою радою.
У відповідності до ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку встановлюються у колективному договорі.
СКОРОЧЕНА ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
— Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу.
— Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
ПОЧАТОК І ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід із однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою, аніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.
РОБОТА В НІЧНИЙ ЧАС
Відповідно до ст.54 КЗпП, при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, учителів, лікарів та інших).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним. Нічним вважається час із 10 години вечора до 6 години ранку.
Стаття 55 КЗпП забороняє залучати до роботи в нічний час:
Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
Що стосується оплати за роботу в нічний час, то, відповідно до ст. 108 КЗпП, робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Людмила Л., м.Новоград-Волинський
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
На жаль, у нашій країні склалася така «традиція», що роботодавці часто зловживають своїми правами і цим самим обмежують права робітників, які, не знаючи своїх прав та гарантій, передбачених законом, стають «жертвами» більш кмітливих та обізнаних роботодавців. Але при цьому варто відзначити, що діючий Кодекс законів про працю України, який був прийнятий ще в далекому 1971 році, достатньо чітко закріплює основні права та гарантії саме працівників. Тому робітникам вкрай важливо знати свої права та вміти їх відстоювати.
РЕЖИМ РОБОТИ
Режим роботи (робочого часу) — це регламентований законом або угодою сторін трудового договору на підставі закону розподіл робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року). Режим робочого часу охоплює початок і закінчення робочого дня, перерви в роботі, змінність протягом дня, тип робочого тижня, облік робочого часу тощо. Режим робочого часу може бути звичайний і спеціальний внутрішньозмінний, тижневий, річний, з постійними і змінними вихідними тощо.
Згідно зі ст.50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Статтею 52 КЗпП для працівників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин — при тижневій нормі 36 годин і 4 години — при тижневій нормі 24 години.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням із місцевою радою.
У відповідності до ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку встановлюються у колективному договорі.
СКОРОЧЕНА ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
— Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу.
— Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
ПОЧАТОК І ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід із однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою, аніж подвійна тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.
РОБОТА В НІЧНИЙ ЧАС
Відповідно до ст.54 КЗпП, при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, учителів, лікарів та інших).
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним. Нічним вважається час із 10 години вечора до 6 години ранку.
Стаття 55 КЗпП забороняє залучати до роботи в нічний час:
- вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
- осіб, молодших вісімнадцяти років;
- інші категорії працівників, передбачених законодавством.
Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.
Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначені обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
Що стосується оплати за роботу в нічний час, то, відповідно до ст. 108 КЗпП, робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Коментарі відсутні