Розспівалися!

АВТОІНСПЕКТОР: Ну що, пане Латка, складатимемо протокол!
ЛАТКА (неабияк дивуючись): А що я такого накоїв?!
АВТОІНСПЕКТОР: Ви скоїли зіткнення з перешкодою у вигляді електроопори.
ЛАТКА: Не заперечую! Але ж не людину збив!
АВТОІНСПЕКТОР: Хтозна, наступного разу…
ЛАТКА: Та й машину свою побив!
АВТОІНСПЕКТОР (уже іронізуючи): Коротше так. Зараз складемо протокольчик, а потім — на експертизку!
ЛАТКА (витріщаючись): Навіщо?!
АВТОІНСПЕКТОР: На предмет вмісту алкоголю в крові.
ЛАТКА (сердячись): Та я останній раз спиртне вживав на Новий рік! Та й те, грамів…
АВТОІНСПЕКТОР: А може, ви хворі? Ну, перегрілися?
ЛАТКА (набундючуючись): Здоровий я.
АВТОІНСПЕКТОР (уже нервуючи): Тоді як ви вмудрилися стовпа поцілувати?!
ЛАТКА (дещо вагаючись): У мене був поганий настрій. А тут бачу — мені назустріч їде красуня! І ми ніби знайомі! Я навіть пригадав, де ми вперше зустрілися! А був тоді день народження! І звуть її Маша! Ще тоді пам’ятаю, як я їй на вушко шепотів…
АВТОІНСПЕКТОР (не витримуючи, перебиває порушника): Ну і що?!!
ЛАТКА: І я обернувся.
АВТОІНСПЕКТОР: Навіщо?
ЛАТКА: Щоб подивитися.
АВТОІНСПЕКТОР: На кого?!
ЛАТКА: На неї.
АВТОІНСПЕКТОР: Навіщо?
ЛАТКА: Щоб подивитися, чи не обернулась вона, щоб подивитися, чи не обернувсь я.
АВТОІНСПЕКТОР (довго дивиться на Латку, відтак з притиском): Знущаємось, еге? Знаю я ці пєсні!
ЛАТКА (наче винувато): Але зі мною це сталося реально! Відпустіть мене додому. Я хочу прийти, лягти спати, і щоб вона мені наснилася! Ота богиня!
Аж раптом попереду, неподалік — стукіт, скрегіт, дзенькіт… Якийсь дивак «Жигулями» в’їхав у світлофор. Автоінспектор наказує Латці чекати на місці, а сам чимчикує до чергової дорожньо-транспортної пригоди.
АВТОІНСПЕКТОР (до водія-блондина): Ну, а ви чого у світлофор уперлися?!!
ВОДІЙ-БЛОНДИН: Я обернувся…
АВТОІНСПЕКТОР (витримує довгий погляд, а відтак, хитро звужуючи очі): А навіщо?
ВОДІЙ-БЛОНДИН: Щоб подивитися…
АВТОІНСПЕКТОР: На кого?!?
ВОДІЙ-БЛОНДИН: На вас. Чи, часом, не обернулись ви, щоб…
АВТОІНСПЕКТОР: Циить!!! Геть звідси! Розвелося! Розспівалися!
ВОДІЙ-БЛОНДИН (ніяко­віючи): Ви не так подумали, товаришу лейтенанте. Я подивився, чи ви бува не махнули мені жезлом. Ну, щоб того…
АВТОІНСПЕКТОР: Що, того?
ВОДІЙ-БЛОНДИН: Ну, щоб штрафик виписати. За перевищення швидкості. Або за переукомплектацію — за три аптечки, шість вогнегасників, чотири палатки, мангал, два мішки дров, дванадцять пасажирів…
АВТОІНСПЕКТОР: Так, не морочте голову! Їдьте!
І тут раптом на шикарній іномарці повз інспектора проїхала симпатична білявка. І ніби краєм ока подивилася на лейтенанта. Проїхала, немов видіння!
Молодий даішник обернувся подивитися, чи не обернулася вона, щоб подивитися, чи не обернувся він.
А десь поряд: трах, бах, гах!...
«Тьху-ти! — сердиться лейтенант, повертаючись до свого «я». — Розспівалися! Знаємо ми ці пєсні!»
І, мугикаючи під ніс якусь мелодію, побіг на чергову ДТП.