Яма-пастка

Міліцію пізно вночі викликав сторож кар’єру, Петрович.
— Спочатку я почув голоси, якусь метушню, — сказав він правоохоронцям, коли ті прибули на виклик. — Потім ніби собака завив. А коли обходив територію і підійшов до тієї ями, то з’ясувалося, що це не пес.
— Нас інформували. Показуйте ту яму, її «в’язня».
Посвітили ліхтариком. Хлопець, заквецяний брудом, навпочіпки сидів біля глиняної стінки ями і тремтів од холоду.
— Ну, і що тут робимо? — з іронією поцікавився один із міліціянтів.
— Ішов, упав, — коротко пробурмотів підземний «арештант», цокаючи зубами.
— А чого вночі тут вештався?
— Заблукав.
Петрович гукнув правоохоронців:
— А он і сам кабель. Скручений…
«СХОДКА»
Вони дружили ще змалку, бо мешкали на одній вулиці. Разом — на річку, попити пивка, поблукати околишніми перелісками, полігоном, у кафешці посидіти…
Того дня всіх зібрав Артем. Біля ставка.
— До екскаватора підключений довгий кабель, — говорив він друзям. — Там металу — не на одну тисячу.
Іван поцікавився:
— А ти звідки знаєш?
— Я там був, бачив.
— А сторож є? — вклинився Макар.
— Є. Але він уночі з будки не висовується.
— Там купа собак.
— Вони дрихнуть разом зі сторожем.
— А кабель довгий? — знову Іван.
— Не міряв. Думаю, більше сотні метрів. Товстий. Якщо його комусь не спихнемо, то розберемо і здамо на метал.
Макар:
— А як ми його дотягнемо?
— Знімемо, змотаємо. Нас же троє.
Іван:
— Коли йдемо?
— Коли почне темніти. Треба трохи посидіти в кущах. Оцінити ситуацію: що, де, як.
ПОПУТКА
Парубки зупинили «буса».
Водій авто поцікавився:
— Вам куди, хлопці?
— У сторону кар’єру, — за всіх відказав Артем.
Господар мікроавтобуса всміхнувся:
— На дівчата, еге ж?!
— Ну!
— Тільки я до кар’єра не доїжджаю.
Артем помацав кишеню на джинсах:
— Підвезіть. Ми заплатимо.
— Ні-ні. Може трохи підкину. А вам куди саме? Чого мовчите? Ну, як хочете.
— Добре, — кивнув Артем. — Їдемо.
КАР’ЄР
Бус звернув на сільську дорогу.
Хлопці пішли полем навпростець. Сиділи в кущах, доки добряче стемніє.
У сторожовій будці світилося.
— Він там, — тихо мовив Артем. — Може, вже й наклюкався.
Іван:
— І собак немає.
Макар реготнув:
— Мабуть, також нализалися!
Артем зацитькав:
— Ану тихо! Вперед!
Кабель і справді був довгий. До півтори сотні метрів. Зняли його швидко. Дещо поморочилися зі змотуванням. Зрештою, впоралися.
— Ну що, — впівголоса мовив Артем. — Хапайтеся і тягнемо.
І тут доля зіграла злий жарт. Артем, оступившись у темряві, кудись провалився.
Почулися зойки.
— Ти де? — прошепотів Іван.
— Тут, — донісся Артемів голос з глибини. — Якась яма. Нога болить. І спина.
— Зараз ми тобі допоможемо.
СТОРОЖ ПЕТРОВИЧ
Він саме вийшов собакам дати кісточок, яких прихопив удома, йдучи на зміну.
— Ідіть-но сюди, собацюри! Гостинець отримаєте!
Раптом одна із собак гавкнула у темінь, у бік кар’єру.
— Що там таке? — Петрович наче спитав у пса. — Лисиці? Розвелося їх цього року.
А вже потім сторож почув чиїсь голоси.
— Та це не лисиці. Ану ходімо перевіримо, кого туди занесло.
Підходячи до кар’єру, Петрович помітив, як до чагарника віддалялися два силуети. Далі ступав обережно, знав, що поблизу каменоломні є вирита екскаватором яма. До неї підбігли собаки і, дивлячись униз, загавкали.
— Ну, хто в той мішок потрапив? Гей! Є хто тут?
Тихо.
Петрович спрямував у яму промінь ліхтарикового світла.
— І як ти примудрився туди потрапити, хлопче? Чого мовчиш і зиркаєш, як загнане вовченя?
Петрович освітив яму по периметру. Неподалік помітив змотаний кабель.
— Он воно що. З екскаватора зняли. От, шибеники! Значить, то твої дружки до кущів чухрали?
Нарешті «вовченя» озвалося:
— Гуляв я тут. Про кабель нічого не знаю.
— Ну-ну, — похмуро кивнув сторож. — Що ж, посидь тут трохи. Бачу, без міліції тут не обійтися.
— Витягніть мене звідси!
— Витягнемо, витягнемо. Обов’язково!
АРТЕМ НАЗИВАЄ ІМЕНА СВОЇХ «КОМПАНЬЙОНІВ»
Повернувшись до сторожки, Петрович зателефонував до міліції. Невдовзі на місце пригоди прибула слідчо-оперативна група. Невдаху-злодія витягли на поверхню.
Один із оперативників посміхнувся до Артема:
— Ну що, дитя підземелля, поїхали до відділку.
— Чого? — засмикався хлопець. — Я нічого не зробив!
— А кабель?
— То не мій.
— Зрозуміло, що екскаватора! З ким знімав?
Мовчанка.
— Пішли до машини.
Артем мало не зарюмсав:
— Іван ще був… І Макар.
— Це вже добре. Ось у відділку все і розповіси.

Вже зранку Івана і Макара працівники міліції затримали.
Як з’ясували правоохоронці, знятий з екскаватора кабель містить у собі кольорових металів більш як на сорок тисяч гривень. Тепер проти хлопців порушено кримінальну справу і, разом з тим, правоохоронці перевіряють причетність затриманої трійці до інших злочинів.