За що можна звільнити працівника? Як захистити свої права

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Я працюю на одному із приватних підприємств міста, і наш директор постійно погрожує звільненням навіть за найдрібніші проступки. Роз’ясніть, будь ласка, чи має право директор звільнити працівника без будь-якої причини? Які причини можуть слугувати підставою для звільнення?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
У минулому номері газети «Звягель» ми розглянули чотири підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, які передбачені ст.40 КЗпП України. Нині розглянемо інші підстави для звільнення працівників з ініціативи роботодавця.
РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ У РАЗІ ТРИВАЛОГО НЕЗ’ЯВЛЕННЯ НА РОБОТУ
Згідно з п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, може бути розірваний роботодавцем у випадках нез’явлення на роботу працівника протягом більш як чотирьох місяців поспіль, внаслідок тимчасової непрацездатності (перебування на лікарняному), не рахуючи відпустки, у зв’язку із вагітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
При цьому слід зазначити, що вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк. І надалі чотиримісячний строк повинен обчислюватися знову. Підсумовуватися періоди нез’явлення на роботу тривалістю менш, як чотири місяці, не можуть.
ПОНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТІ ЯК ПІДСТАВА ЗВІЛЬНЕННЯ ІНШОГО ПРАЦІВНИКА
Ще однією з підстав звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. При цьому поновлення є підставою для звільнення тільки в тому випадку, якщо воно проводиться відповідно до законодавства.
Поновлення на роботі можливе у таких випадках:

• згідно з рішенням суду, якщо працівник звільнений без законних підстав;


• якщо працівник звільнений без погодження з профспілковим органом, (у випадку, коли погодження з профспілковим органом є обов’язковим, згідно із законом);


• у випадку, якщо працівника звільнено з роботи, у зв’язку з незаконним засудженням.

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ У РАЗІ ПОЯВИ НА РОБОТІ В НЕТВЕРЕЗОМУ СТАНІ, У СТАНІ ­НАРКОТИЧНОГО АБО ТОКСИЧНОГО СП’ЯНІННЯ
На підставі п.7 ч.1 ст.40 Кодексу роботодавець може звільнити працівника за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння. Для звільнення працівника з цієї підстави достатньо одноразового вчинення такого факту порушення трудової дисципліни.
Підтвердженням факту появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння може слугувати медичний висновок за результатами огляду працівника, а також акт, який складено керівництвом за участю представників громадськості.
ВЧИНЕННЯ РОЗКРАДАННЯ ЯК ПІДСТАВА РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
Підставою для розірвання трудового договору з працівником є вчинення ним за місцем роботи розкрадання майна, незалежно від кількості і вартості викраденого.
Звільненими за такою підставою можуть бути працівники, провина яких встановлена вироком суду, що набрав законної сили, або підтверджена постановою компетентного органу про накладання адміністративного стягнення.
ОСОБЛИВОСТІ ЗВІЛЬНЕННЯ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ
Частина друга та третя статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає особливості звільнення певних категорій працівників та підстав, з яких їх звільняють.
Так, звільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, із невідповідністю працівника займаній посаді, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається лише у випадку, коли працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу.
Також не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період перебування на лікарняному (крім звільнення у зв’язку із нез’явленням на роботі протягом більш, як чотирьох місяців поспіль, внаслідок тимчасової непрацездатності), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
В окремих випадках для звільнення працівника необхідна попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
ДОДАТКОВІ ПІДСТАВИ ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА
Крім зазначених вище підстав для звільнення працівника, ст.41 КЗпП України передбачені й додаткові підстави розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників.
Так, трудовий договір може бути розірваний також у випадках:

• одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;


• винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;


• винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;


• вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКУ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ З РОБОТИ ПРАЦІВНИКА
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення.
Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після подання звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому разі повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оскаржувану ним суму.