Поминання 22/2013

І не забуть, і не вернуть, лише з болем у серці жити залишилося.

5 червня минає рік світлої пам’яті дорогого чоловіка, батька, дідуся, прадідуся — Михайла Тихоновича КОТА

Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю. Царство Небесне та вічний спокій твої душі. Згадайте та пом’яніть добрим словом та тихою молитвою. Він любив нас усіх, а найбільше любив — Україну.

Вічно сумуючі дружина, син, дочка, онуки, правнук

1 червня минає 16 років, як трагічно загинули наші дві донечки — Юля і Алла ГОРБЛЮКИ

Нема у світі таких слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ви не почуєте ніколи. В серцях ви з нами назавжди. Ми вас ніколи не забудем. Пам’ятаємо, сумуємо. Царство Небесне та вічний спокій вашим душам.

У безмежній скорботі батьки, донечка-хрещениця Катя та вся рідня

31 мая — год, как ушёл из жизни наш любимый сын, муж, папа, брат и внук — Дмитрий Анатольевич КОВАЛЬЧУК

Пусть говорят, что твой огонь угас… А мы не верим… В проблеске лучей твой нежный, добрый облик — среди нас, и в унисон средь тысячи свечей. Не удержать горячих блёклых слёз, за твоё счастье, упокой и за беспечность мы молимся… И в мире наших грёз, как прежде, вместе… Память наша вечна!

Вечно скорбящие родители, жена, доченька, дедушка, родные

1 червня минає 40 днів, як трагічно загинув люблячий, дорогий наш синочок — Володимир Миколайович РЕДЬКА

Без тебе хата опустіла, не переступиш вже поріг, сюди не прийдеш вже ніколи, не стрінеш родичів своїх. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем, назавжди ти в наших серцях.

В глибокій скорботі мама, тато, брат, всі рідні і близькі

2 червня — 40 днів, як пішов у вічність дорогий нам чоловік, батько та дідусь — Валентин Францович ВАЛЕНКЕВИЧ

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе немає і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, рідний наш.

Сумуючі дружина, діти, всі рідні, друзі

25 травня у м.Глеваха, що на Київщині, на 91-му році життя відійшов у вічність Микола Данилович ЯКИМЧУК

Вчитель, патріот, Людина з великої літери, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. Він після закінчення Житомирського педінституту все життя пропрацював на освітянській ниві у нашому місті — найдовше в загальноосвітній школі №9. Тут створив прекрасний Музей бойової слави, проводив велику роботу з військово-патріотичного виховання підростаючих поколінь. Вчив по-справжньому любити й шанувати українське слово, рідну Батьківщину. Микола Данилович був вірним, надійним чоловіком, люблячим татом, дідусем, прадідусем, з рідними дожив віку на київській землі, де й похований. Вічна Вам, дорогий наставнику, пам’ять і земля лебединим пухом!

У глибокій жалобі випускники ЗОШ №9 минулих років

30 травня — 5 років, як пішов у вічність Юрій Іванович ПАВЛОВСЬКИЙ

Великий трудівник, дбайливий господар, турботливий батько, люблячий дідусь. Пам’ятаємо, сумуємо, любимо. Просимо згадати його добрим словом та пом’янути. Царство Небесне та вічний спокій його душі.

Невістка, онучки

2 червня — 40 днів з дня смерті дорогого брата, дядька, дідуся — Володимира Миколайовича ВАКАЛЬЧУКА

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі, а пам’ять на землі зоріла. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі сестра Раїса з родиною, брати Анатолій та Іван з родинами

26 травня — рік, як немає з нами Антоніни Федорівни ВАКАР

Вічна тобі пам’ять, Царство Небесне, мамо. Пам’ятаємо, сумуємо.

Чоловік, сини, невістки, онуки, рідні та близькі

Мария Даниловна КУРИЛОВА

25.08.1941-06.06.1981 гг.

Сын скорбит по матери 32 года. Когда тебя забудут люди, забудут все твои друзья, — тебя лишь сердце помнить будет, и этим сердцем буду я.

29 травня — рік, як пішла з життя дружина, матуся, бабуся — Лідія Семенівна ОХРИМОВИЧ

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, пам’ять про тебе завжди у наших серцях.

Сумуючі чоловік, дочка, онук

30 травня минуло 40 днів, як перестало битися серце дорогого батька, дідуся — Миколи Степановича ТКАЧУКА

І не забути, і не вернути, лиш з болем в серці залишилося жити. Свята земля хай буде пухом. А Господь пошле Царство Небесне твоїй душі та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Діти, онуки

30 травня — 5 років з дня смерті нашої дорогої мами, бабусі, прабабусі — Марії Іванівни ВАКАЛЬЧУК

Ви пішли в небуття, звідки нема вороття, але пам’ять про Вас пронесем все життя. Стискається серце, збігає сльоза, ми й досі не можемо повірити, що Вас нема. Хто пам’ятає, — не забувайте, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дочка Раїса, сини Анатолій та Іван, невістки Валентина, Людмила, Айнура, всі внуки і правнуки