Кращих журналістів відзначають. І критикують теж — кращих

Кращих журналістів відзначають. І критикують теж — кращих

Говорити про себе нескромно. Але що поробиш, коли на календарі 6 червня — професійне свято журналістів. Так сталося, що сьогодні у місті працює рекордна кількість мас-медіа в історії Новограда-Волинського: чотири газети, телебачення і радіо. У кожного засобу масової інформації — власне обличчя, свій стиль та аудиторія. Тому надзвичайно приємно з нагоди свята почути теплі привітання від тих, про кого пишемо, знімаємо репортажі, робимо радіоновини. Для вас, шановні, усі наші творчі пошуки, щоденна журналістська робота, усі надбання і креатив. А найбільше задоволення від діяльності — це зворотній зв’язок: коли на важливу проблему після виходу газети нарешті звернули увагу відповідні служби, коли після болісної історії про чиюсь біду вдається по крупинках зібрати допомогу небайдужих, коли відчуваєш причетність до кожного хеппі-енду, вистражданого разом з героями наших авторських матеріалів.
Звісно, непросто працювати у регіональних мас-медіа. Бо якщо у великому обласному центрі чи у столиці журналісти вільно інформують та критикують, то у провінції працівникам пера і мікрофону доводиться боротися не лише з поганими дорогами, халатністю посадовців чи іншими негараздами, але й із намаганням відповідальних осіб уникати «гострих» тем, нервуванням чиновників на «незручні» питання, не завжди адекватною реакцією на критику, яку дехто сприймає як особисту образу.
Попри те, що нікому в голову не приходить образитися, скажімо, на хірурга, який видалив пацієнту злоякісну пухлину, щоб врятувати йому життя. А у журналістиці замість гострого скальпеля — слово. І його мета — не ранити, а допомагати.
Напередодні професійного свята ми провели невеличке он-лайн опитування серед користувачів однієї з соціальних мереж на тему: «Який засіб масової інформації ви вважаєте найкращим у місті і чому?» Звісно, це опитування не претендує на репрезентативність, бо участь у ньому взяли лише близько двохсот користувачів.
Втім очевидно, що результати відобразили загальну тенденцію — лідером на інформаційному ринку міста є газета «Звягель». У нашого щотижневого видання — найбільший тираж у місті, нашу газету найшвидше розкуповують, а, отже, — нас найбільше читають. Разом із тим, на адресу «Звягеля», як і інших місцевих мас-медіа, читачі закидають чимало «критичних стріл». Серед них — відсутність гостроти у виступах журналістів, лояльність до влади, «продажність», замовчування якихось тем тощо.
Нагадуємо, що читачі є не лише нашими критиками, а й порадниками — тому ваші зауваження для нас дуже важливі. Наразі ж пропонуємо найбільш конструктивні коментарі людей, котрі взяли участь у Інтернет-опитуванні.
Bary Inkognito: «Проблема у тому, що місцеві ЗМІ орієнтовані на людей старшого віку. Як і усе, що у місті робиться — адже таких людей у нас більшість. Журналісти зобов’язані аналізувати події і критикувати. Побачте у масах таких же людей — живих, з проблемами, як і ви».
Юлія Мачушко: «Хотілося би читати про те, що відбувається у місті не офіційно-звітно, а у цікавому форматі. Про непересічних людей, їх хобі та професії — гарний приклад для дітей. Як юрист, схвалюю юридичні рубрики, бо у нас багато «темних» людей. Частіше проводьте якісь диспути. Пам’ятаєте, скільки галасу здійняло питання про пам’ятник дідусю Леніну?».
Саньок Бондар: «Більше статей про здобутки науки потрібно — тільки не ­занудних, а сучасних! Наприклад, про нові гаджети або дивні і веселі винаходи. У мене батько кримінал читає, а я — лише спорт і новини. Гадаю, таких людей багато. А статті про цікавих людей — це реально «фішка»! Ще можна влаштовувати спортивні турніри на призи ЗМІ».
Тож вітаємо колег-журналістів та колективи місцевих ЗМІ зі святом! Цікавих тем, потужних тиражів, гідних гонорарів!
Юлія КЛИМЧУК
Фото Володимира ПОТАЙЧУКА