Моя хата скраю — нічого не знаю

СКІЛЬКИ ПРОСТІЙ ЛЮДИНІ ЧЕКАТИ ДОПОМОГИ?
Це питання турбує не одну людину у складний момент її життя, коли потрібна допомога: чи то медична, чи то матеріальна, а чекати її немає звідки. Так сталося і в житті Степана Івановича Крючка із села Орепи Новоград-Волинського району, життєвий шлях якого складний і тернистий. Ще в ранньому дитинстві він залишився сиротою і виховувався в дитячому будинку, оскільки його батько героїчно загинув у період Великої Вітчизняної війни, захищаючи Батьківщину.
Сьогодні Степан Іванович для нормальної життєдіяльності потребує слухового апарату, але через брак коштів не може його придбати. У жовтні 2012 року він звернувся до нашого шановного земляка і політика Володимира Михайловича Литвина з проханням безкоштовно забезпечити його слуховим апаратом. У відповідь отримав повідомлення про те, що «надіслано лист віце-прем’єр-міністру України — міністру соціальної політики України Тігіпку С.Л. і віце-прем’єр-міністру України — міністру охорони здоров’я України Богатирьовій Р.В. з дорученням зробити все необхідне для позитивного вирішення порушеного питання». Ті, у свою чергу, переадресували доручення у територіальні органи охорони здоров’я.
Наступною сходинкою у вирішенні цієї справи стала Новоград-Волинська районна державна адміністрація. Тут відповіли: «…Облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами, до яких віднесені слухові апарати, ведуть управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим за зареєстрованим місцем проживання осіб. Для вирішення питання забезпечення слуховим апаратом рекомендуємо Вам звернутися до Новоград-Волинського міськрайТМО».
«Зверніться до секретаря головного лікаря — у 128 кабінет — до секретаря — у 64 кабінет — і знову до секретаря», — такою була відповідь у Новоград-Волинському міськрайТМО.
Ось такий довгий і тернистий шлях пройшло прохання про допомогу Степана Івановича. За естафетою справа передавалася із рук у руки — згори донизу, всі обіцяли допомогти, розглянути справу, але все ж Степан Іванович досі залишається без слухового апарату.