Поминання 29/2013

25 липня — рік світлої пам’яті нашої дорогої матусі Лариси Олексіївни ДАНИЛЬЧУК

Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій.

Сумуючі чоловік, дочки, зяті, онуки, правнучка

19 липня — рік світлої пам’яті Володимира Семеновича КУЛЬБАЧА з села Ярунь

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю, і огортає тихим смутком все навколо... Рідненький, ми сумуєм за тобою. Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід в житті ти залишив і скільки всім добра зробив… Любив життя, любив дітей, прожив ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття. Тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, живим ти будеш і в наших серцях. Лебединим пухом, рідненький, тобі земля і Царство Небесне твоїй душі.

Сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні

25 липня минає 15 років, як злетіла жайвороном у небо у неповних 22 роки чиста, прекрасна, талановита душа Руслана Володимировича КУЧЕРА

Рідненький наш, проходять роки, а біль нашої втрати не стихає… Ще й досі на серці радості немає і світ немилий. Прости нам, що ми не вберегли твоє життя… Пам’ять про тебе ніколи не згасне в наших змучених серцях і зболених душах. І поки ми живі, ти для нас живий… За тебе, сину, молимось до неба, хай Божа там веде тебе рука. І хай твоя душенька кожну мить очищається і розвивається, нашими молитвами зігрівається і укріпляється, у Царстві Небеснім вічним життям втішається.

Батько, мати, брат і сестра з сім’ями

Из жизни ты ушёл мгновенно, а боль осталась навсегда

21 июля — 40 дней светлой памяти Михаила Петровича ЦЯПЕНКО

Как хочется кричать от боли, что нет тебя на свете боле! Сердце всё не верит в горькую утрату, будто ты не умер, а ушёл куда-то. Прости, что жизнь твою я не спасла, весь век не будет мне покоя. Не хвати сил, не хватит слёз, чтобы измерить моё горе.

В глубокой скорби твоя жена

И не забыть, и не вернуть,

лишь с болью в сердце жить осталось…

21 июля — 40 дней светлой памяти Михаила Петровича ЦЯПЕНКО

Ты жизнь свою прожил достойно, оставив память нам навек. В безмолвном мире спи спокойно, любимый нами человек. Ты был для нас пример для подражанья, мы и сейчас живём, сверяясь по тебе. К тебе, отец, приходим на свиданье советоваться в счастье и беде.

В глубокой скорби дочери, зятья, внуки

20 июля — 40 дней, как ушёл из жизни Валентин Николаевич ЗАПОЛЬСКИЙ

Из сердца вырвать невозможно. Любим, помним, скорбим.

Все родные

18 июля — 20 лет, как трагически погиб Геннадий Францевич ТЕТЕРА

Вот 20 лет прошло, когда тебя не стало, но рана кровоточит до сих пор. О Господи, какие силы надо, чтоб выдержать такую боль. О, как безжалостно, как беспредельно глупо приходит смерть в рассвете сил и лет. Какой становится невыносимой мукой та жизнь, в которой Гены больше нет.

Вечно скорбящие мама, папа, сестра с семьёй

24 липня — 8 років з дня смерті Василя Васильовича ДОВГАНЮКА

Достигла червона калина, комусь рік новий дарує життя. А ми все виглядаєм сина, ніби вернеться з небуття… Немає горя більшого на світі, коли від нас навік відходять діти.

Вічно сумуючі рідні

16 липня минув рік, як немає з нами улюбленої мами, бабусі та прабабусі Тамари Адолгереївни ШАПРАН

Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою.

Вічно сумуючі дочки, онуки та рідні

17 июля — 4 года со дня смерти Бориса ТКАЧЕНКО

Склонившись, стою над твоею могилою, горячей слезой поливаю цветы. Не хочется верить, мой Боря любимый, что в этой могиле находишься ты.

Вечно твоя София Ткаченко

20 июля — 40 дней, как трагически погиб наш дорогой папа, дедушка Валентин Аполлинарьевич СВИНЦИЦКИЙ

Не слышно голоса родного, не видно добрых, милых глаз. Зачем судьба была жестока, как рано ты ушёл от нас.

В глубокой скорби дочь, зять и внуки

20 липня — 40 днів світлої пам’яті рідного, дорогого чоловіка, батька, дідуся Валентина Аполлінарійовича СВІНЦІЦЬКОГО

Нестерпна в серці рана і сльози котяться з очей. Господаря не буде в домі нашім, порадника і батька у дітей. Чому життя таке несправедливе, — хорошим людям доля нелегка? Така душа — розумна, добра, щира, а доля випала, немов полин, гірка. Тож добрим словом і молитвою згадаємо його в цей день. Небесне Царство і спокій вічний нехай дарує Бог та буде пам’ять світла від людей.

З глибоким сумом дружина, діти та онуки

18 липня минуло 6 років світлої пам’яті Миколи Павловича СОБЧЕНКА

Твій образ назавжди залишиться в наших серцях, дорогий наш. Спочивай з миром. Царство Небесне тобі і земля пухом.

Сумуючі сестра з сім’єю, хрещениця з сім’єю