Зі звичайного металобрухту — шедевральні скульптури

Зі звичайного металобрухту — шедевральні скульптури

ЗВЯГЕЛЬЧАНИН — УНІКАЛЬНИЙ МАЙСТЕР ХУДОЖНЬОГО ЗВАРЮВАННЯ
Не маючи художньої освіти, а лише досвід простого звар­ника, він змушує захоплюватися його роботами. Металобрухт і зварювальний апарат — це все, що потрібно Романові Калатинцю, щоб без ескізів створити справжнє чудо — ландшафтні топіар-скульптури. Унікальний майстер художнього зварювання, аналогів якому немає по всій Україні, бездоганно виконує скульптури тварин. Вони так передають всю грацію, що подекуди, подивившись в очі, здається, наче вони живі.

— Пане Романе, звідки з’явилося таке незвичайне захоплення?
— Мабуть, це пов’язано з моєю професією зварника, адже я люблю працювати з металами. Взимку 2010-го року до мене звернувся знайомий із проханням зробити рамку оленя під новорічні вогні. До цього я ніколи не пробував робити подібне, але результат йому сподобався, і мені було надзвичайно приємно. Згодом вирішив зробити щось для себе. Вже далі зрозумів, що без цього не зможу.
— Поділіться з читачами секретом виготовлення своїх робіт?
— Мої роботи мають назву ландшафтні топіар-скульптури. Вони призначені для засаджування зеленню тулуба скульп­тури. Процес такий: малюю каркас-профіль крейдою на асфальті, далі кладу і згинаю дріт, а вже потім все роблю в об’ємі. Дріт (діаметром 6-10 мм) обробляється ручним зварювальним напівавтоматом. Важливо те, що я ніколи не задумую наперед, що хочу зробити, все відбувається спонтанно. Я ніколи не роблю дві однакові скульптури, адже це не цікаво і вже схоже на «штамповку». Для мене важливо мати гарний настрій, натхнення, бо коли пробуєш щось створити з поганим настроєм, то тоді доведеться все переробляти. У моїх роботах — моя душа. Мої скульптури мають ексклюзивне авторське клеймо, яке малопомітне, і ніхто не може його розшифрувати. Це дає змогу уникнути підробки.
— Чому саме металобрухт обрали для виготовлення ваших робіт? І скільки часу ви витрачаєте, щоб всі побачили вже готову досконалу роботу?
— Стосовно металобрухту, то це просто — відпрацьований дріт є зігнутим і з ним легше працювати, цим полегшую собі працю. Трапляється й таке, що я можу знайти серед металобрухту вже готовий зігнутий елемент для своєї скульптури. Звісно, простим неозброєним оком це важко помітити. Щодо часу… Зважаючи на те, що я маю змогу працювати над своїм захопленням лише після роботи або у вихідні, то здебільшого процес виготовлення однієї роботи займає півроку-рік.
— Ланд­шафтні топіар-скульптури — це ваше єдине захоплення, чи є ще якісь?
— Це моє улюблене захоп­лення. За такою ж технологією я ще виготовляю маленькі ковальські деталі декору, також є у моєму досвіді бамбуковий паркан, інші роботи.
— Наскільки цікаво працювати з металом?
— Спочатку цікавим для мене було виготовлення оленя, адже важко простим зварювальним апаратом передати його грацію, ходу, м’язи, а ще важче — благородний погляд. Тепер мені хочеться зробити скульптуру людини, що є дуже важко у моїй справі. Я це чудово розумію, тому відшліфовую свої уміння і вдосконалюватимуся у майбутньому.
— Про вас робили сюжет житомирські телевізійники, люди захоплюються вашими уміннями. Вже з’явилася зіркова хвороба?
— Звісно, що ні. Я не заперечую, мені приємно, що хтось звернув увагу на мій талант. Як мені кажуть, я та мої роботи — «ексклюзив» (сміється — авт). Та я займаюся цією справою не заради слави. Значно приємніше, коли твої роботи, в які ти вкладаєш душу, подобаються, їх оцінюють і цінують. До критики я ставлюся нормально, адже мої роботи — це мій особистий погляд.
— Що потрібно знати та уміти, щоб виготовляти такі чудові скульптури?
— Тут не обійдешся без знання анатомії тварин, адже потрібно розумітися у їх будові. Не менш важливо бути хорошим зварником, мати нормальний зір, володіти розвиненою уявою. Майстер повинен розуміти відповідальність, яка на нього покладена, і, звичайно ж, мати упертість, щоб досягти бажаного результату.
— Яка ваша мета на сьогодні і на майбутнє?
— Робота над металевою скульптурою з кожним днем дедалі цікавіша, ніколи наперед не знаєш, якою вона буде завтра. Тому мені хочеться, щоб мої роботи завжди залишалися індивідуальними. А також мрію придбати ще більш професійне обладнання, щоб вдосконалити свою майстерність.
— Дякую вам за розмову. Успіхів!
Людмила ПЕТРУК, студентка 5 курсу факультету журналістики ЛНУ ім.І.Франка