Кримінальну справу закрити

Зінаїда Петрівна (імена в матеріалі змінено) ніяк не могла заснути. Отримавши вчора пенсію, думала про доньку, котра кілька місяців тому втратила роботу. На утриманні — двоє діточок, розлучилася з горе-чоловіком. Треба допомогти. Що їй: картопля є, і до неї — капуста, огірки солені, помідори, трохи сальця. Переживе.
Не спалося. Щось тривожило душу. Ще й собака-доходяга чогось розгавкався.
Підвелася, ступила до вікна. А там — чиясь тінь. Чия? Хто це?
Потім у вікно постукали.
Зінаїда Петрівна, затаївши подих, аж заточилася. Відтак, нахилившись до віконної рами, спитала:
— Хто це?
Не відповіли.
Господарка оселі перепитала:
— Хто це?
— Відкрий.
Голос був хриплий. Старенька розгледіла невисоку статуру чоловіка у «блайзері».
— Чого тобі, чоловіче?
За вікном відповіли:
— Я заблукав. Пустіть переночувати.
Зінаїда Петрівна злякалася. Згадала про сусідку, котру на тому тижні пограбував якийсь пройдисвіт. Навіть побив немічну.
— Не пущу, — сполошено відказала старенька. — Йди до інших. У мене… гості, — спробувала обманути.
— Брешеш! — рявкнув непрошений гість. — Я знаю — ти одна.
Зінаїда Петрівна зібралася із силами:
— Я зараз міліцію викличу!
І в цю мить задзвеніло скло. Його уламки посипалися на обличчя господарки оселі. Вихід у неї був один — стара жінка відсахнулася, а відтак кинулася до грубки, схопила сокиру і повернулася до вікна.
— Зарубаю! — крикнула.
Проте невідомий почав дертися в будинок.
Зінаїда Петрівна в розпачі заволала:
— Зарубаю падлюку!
— Не зможеш, — видихнув непрошений гість і руками вчепивсь у підвіконня.
І тут старенька насмілилися — розмахнулася і гахнула лезом сокири по руках. Обрубані пальці так і посипалися на підлогу. Бризки крові оросили обличчя і груди Зінаїди Петрівни. Вона жахнулася від побаченого, але за хвилю себе опанувала і, спотикаючись, підбігла до стола, схопила мобільний телефон, який їй подарувала дочка минулого року, і набрала номер відділку міліції.

Нападника, котрий втратив чимало крові, оперативники затримали на сусідній вулиці. Проти жінки було порушено кримінальну справу. Однак суд визнав її невинною, оскільки бабуся захищала своє життя. Зінаїда Петрівна діяла в межах самооборони, а «нічного гостя» засудили до трьох років позбавлення волі.