Швидка медична допомога: міф чи реальність?

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Я — уродженець Новограда-Волинського, але на даний час мешкаю в Житомирі. Декілька місяців тому моя маленька дитина раптом почала задихатись. Я викликав швидку допомогу, яка приїхала аж через півгодини. На той час дитина почала синіти. І замість того, щоб почати надавати медичну допомогу, лікар почав вимагати гроші в сумі 200 гривень на бензин і сказав, що, якщо я зараз не заплачу, то вони розвертаються і їдуть на інший виклик. Звісно, що я заплатив. Тому хочу запитати, чи передбачена законодавством безкоштовна медична допомога, безкоштовні ліки, та за який час «швидка» повинна прибути на виклик?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
На жаль, останнім часом багато нарікань на роботу лікарів, їх професійність та забезпеченість медичними препаратами наших лікарень. Робота швидкої допомоги та її «швидкість» — це взагалі окрема тема.
Нещодавно я сам став свідком оперативності нашої швидкої допомоги. Близько двох-трьох місяців тому я зі знайомим, який шукав собі квартиру, пішли дивитись чергову із них, що знаходилась по вул.Радянській. Разом із нами пішла донька власниці квартири. Прибувши на місце, ми побачили жахливу картину: бабуся, яка була власницею квартири, сиділа без свідомості в кріслі. Я одразу викликав швидку допомогу. Від місця, де ми знаходились, до станції — приблизно 5-10 хвилин їзди у звичайному режимі. Час очікування затягувався, після першого разу ми телефонували ще двічі, і тільки після приблизно 20-30 хвилин очікування прибула карета швидкої допомоги. Лікарі констатували смерть бабусі. Чи можливо було її врятувати? Чи вона вже була мертва, коли ми їй викликали «швидку», — мені невідомо. Також не зрозуміло, чому шлях, який на авто і без спецсигналів можливо подолати за 5-10 хвилин, «швидка» долає за 20-30 хвилин!? За такий відрізок часу та ще й на авто із спецсигналами наше місто можна проїхати повністю «вздовж та поперек»!
Звісно, що не можна всіх лікарів «рівняти під одну гребінку», більша частина із них є професіоналами своєї справи, які рятують кожен день життя людей та отримують мізерну зарплату. Також є зрозумілим, що матеріально-технічне забезпечення лікарень та станцій швидкої допомоги в нашій державі в цілому та в місті зокрема, м’яко кажучи, залишають бажати кращого. Але поведінка лікаря в тій ситуації, яку описує наш читач, є неприпустимою та обурливою. Поведінка таких окремих лікарів кидає тінь на працівників медицини в цілому, такі «перевертні» в білих халатах повинні нести сувору відповідальність. І тут не може бути жодних виправдань, оскільки справа йде про життя маленької дитини.
Що стосується нормативного регулювання даного питання, то воно регулюється Конституцією України, Законом України «Про екстрену медичну допомогу», Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
У зв’язку із суперечками наших можновладців щодо поняття «безкоштовна медична допомога», Конституційний суд України в рішенні від 29 травня 2002 року по справі N1-13/2002 надав офіційне тлумачення: «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам, незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку, за надання такої допомоги.
Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та перелік таких послуг мають бути визначені законом.
У відповідності до ст.3, Законом України «Про екстрену медичну допомогу» на території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на без-оплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу, яка надається відповідно до цього Закону.
Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, а також фізичні особи, які взяті під варту, або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, забезпечуються екстреною медичною допомогою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відмова у можливості здійснення передачі та прийняття викликів екстреної медичної допомоги забороняється і тягне для осіб, які її допустили чи здійснили, відповідальність, ви-значену законом.
Згідно з Типовим положенням про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. №1114, бригада забезпечується спеціалізованим санітарним транспортним засобом, який за своїми технічними та медичними показниками повинен відповідати вимогам національних стандартів.
Перелік, кількість лікарських засобів та виробів медичного призначення, якими забезпечується бригада, повинні відповідати табелям оснащення, затвердженим МОЗ.
Інша постанова КМУ від 21.11.2012 р. №1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події» визначає, що звернення стосовно надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112, залежно від стану пацієнта, поділяються на екстрені та не екстрені.
До категорії екстрених належать звернення стосовно пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що супроводжується: знепритомленням; судомами; раптовим розладом дихання; раптовим болем у ділянці серця; блювотою кров’ю; гострим болем у черевній порожнині; зовнішньою кровотечею; ознаками гострих інфекційних захворювань; гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта та/або інших осіб; або зумовлений: усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови); ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи); ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо); отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо; порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).
До даної категорії належать також звернення медичних працівників щодо транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребує обов’язкового медичного супроводження та термінової госпіталізації, до стаціонарних закладів охорони здоров’я.
До категорії не екстрених належать звернення стосовно пацієнта, стан якого не є невідкладним та супроводжується: раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі; головним болем, запамороченням, слабкістю; болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо); підвищенням артеріального тиску; больовим синдромом у онкологічних хворих; алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом; або зумовлений загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.
Згідно з даною постановою КМУ, нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених, становлять у містах — 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста — 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг можуть бути перевищені, але не більше, ніж на 10 хвилин.