Одного разу налякавши смерть

ЗРАДА
Що мало статися через кілька хвилин після зустрічі двох молодих людей, ніхто й уявити не міг…

Кузьма поправив голівки темно-червоних троянд, букет яких тримав у лівій руці, а потім натиснув на кнопку дзвінка. Проте йому ніхто не відчинив. Молодий чоловік спробував постукати. Однак за дверима була тиша.
— Мала би бути вдома, — сказав уголос хлопець. — Дарма не попередив.
Трохи постоявши, Кузьма ступив до сходинок ганку.
Та раптом за дверима, в які стукав, почувся шум, ніби щось упало на підлогу.
Чоловік швидко повернувся до дверей, прислухався. І враз напружився: він почув шепіт кількох голосів. Один, начебто, чоловічий, другий — її, Інги.
Знову постукав. І зрештою клацнув замок. Відчинилися двері.
— Ти?! — розгублено мовила Інга, поправляючи на голові розкуйовджене каштанове волосся. — А я думала, що це повернулася мама.
— А це я, — не зводячи очей з нареченої, проказав Кузьма. — Ти одна?
Інга скосила погляд в бік вхідних дверей.
Кузьма різко відсторонив дівчину і пройшов до оселі. За столом він побачив свого колишнього однокласника Юрія. Той сидів на стільці і ніяково жмакав у руках блайзера.
— Інго, а що він тут робить? Ти з ним… спала?
Дівчина, опустивши голову, нервово кусала губи.
— Ясно…
Кузьма несподівано замахнувся, щоб заїхати у Юркову щелепу, однак той, очевидячки розраховуючи на такий випад, ухилився від удару і кинувся навтьоки. Захищатися не збирався, бо був значно слабшим від нападника.
Тим часом Кузьма біля грубки помітив сокиру. Схопив її і обухом ударив по голові Інгу.
Крихкотіле дівча вмить закотило очі під лоба і простяглося на підлозі.
Кузьма жахнувся і випустив із рук сокиру, вочевидь усвідомлюючи, що накоїв. Відтак із острахом присів біля Інги. Подивився на зап’ястя її тендітної руки. Десь там має бути пульс. Проте шукати його не насмілився. Наречена й так уже не дихала.
Кузьма, мов рак, поволі почав відповзати від тіла…
ЗАШМОРГ НА ШИЇ
Кузьма плівся лісовою дорогою, не підводячи очей. Рука міцно стискала мотузку. Прихопив він її на вікні у веранді. Побачив і вже знав, що робитиме далі.
Пройшовши ще кроків із десять, хлопець сів при дорозі на пожовклу траву. Голову поклав на коліна. Сидів так з-півгодини. Затим задер голову. Обдивився крону ясена. «Ота гілка якраз підійде. Не зламається…»
Кузьма заліз на дерево. Акуратно, не поспіхом, змайстрував петлю. Крізь неї протягнув мотузку, потім її кінець прив’язав до міцної гілки. На неї і присів. Знову якийсь час вичікував, думав. Мабуть, не легко було розпрощатися із життям. Проте зашморг таки на шию накинув і… полетів з дерева.
Спочатку нічого й не розібрав, а коли відкашлявся, зрозумів, що мотузка його не витримала, обірвалася.
Іронічно посміхнувшись, подумав: «Кістлява з косою не прийняла!».
ГРИБИ-ПОГАНКИ — ЯК ОСТАННЄ МЕНЮ
Кузьма повертався до шосе. Понурий. Разом із тим, злився на себе, дорікав, що не зміг упоратися з такою дрібницею. Може, мотузку потрібно було брати вдвоє?..
Краєм дороги траплялися гриби…
Жити Кузьмі не хотілося. Навіщо? Тієї єдиної, яку до безмежності кохав, уже немає. Її не повернути. А коли так, то йому більше ніхто не потрібен.
«Інго, що ти наробила? А що накоїв ти? Може, в них нічого й не було?..»
Знову гриби. На опеньки схожі. Тільки це не справжні, отруйні.
«Може, це вихід? — зупинився Кузьма. А відтак, мов скажений, почав зривати тонконогі гриби і напихати ними рот. Запаху поганок хлопець не відчував (може, його й не було), тільки чув хрускіт на зубах безсмачної маси.
Зрештою, покінчивши з трапезою, Кузьма випростався на траві, заплющив очі і почав чекати кінця.
Минула година. Пролетіла друга, а на отруєння — жодних ознак!
І тут «кістлява» не насмілилася «скосити» Кузьму.
ОСТАННЯ СПРОБА
Кузьму вже просто трясло від злості. Лише невдачі. І померти як слід не вдається!..
Траса. Мчить іномарка. Мить — і Кузьма кидається під колеса легковика.
Однак водій автівки вчасно розгадав замисел самогубця і, вивернувши кермо, спрямував машину на узбіччя.
— Ти що, ідіот?! — заволав власник легковика, вистрибнувши із салону. — Ти що твориш, га?!
Кузьма сидів на дорозі і, вперши долоні в асфальт, здивовано похитував головою.
Смерть знову його обминула.
ЖИТТЯ — НА МЕЖІ СМЕРТІ
Закривавлену Інгу знайшли сусіди. Викликали «швидку».
— Добре, що люди вчасно спохватилися, — потім говорив лікар швидкої медичної допомоги. — Це врятувало життя дівчині, адже вона знаходилася на межі смерті.
З проломленою головою Інга була доставлена до реанімації. За її життя медики боролися не один тиждень. Днями дівчину виписали з лікарні.
А ось Кузьма — заарештований. Його чекає суд і немаленький строк.