Якщо держава не виконує свої зобов’язання, то у місцевого самоврядування «зв’язані руки»

«Місцеве самоврядування — потужний рушій економічних і соціальних перетворень, вияв ініціативи територіальних громад. Однак сучасний стан розвитку місцевого самоврядування в Україні не можна назвати навіть задовільним», — таку думку висловлює заступник міського голови Сергій КОЛОТОВ, представник виконавчої влади на міському рівні, розпочинаючи інтерв’ю з нагоди професійного свята.
— Сергію Юрійовичу, на ваш погляд і враховуючи ваш досвід роботи у владі, що має змінитися у державі, аби влада на місцях мала більше можливостей?
— Подальший розвиток місцевого самоврядування може відбуватися винятково за умови прийняття низки законодавчих актів. Перш за все, потрібна бюджетна реформа з метою зміцнення місцевих фінансів. У цьому напрямку необхідний закон про делеговані повноваження, в якому було б визначено перелік таких повноважень, основні принципи їхнього фінансування та відповідальність за їхнє виконання.
— Певно, сутність цього закону буде зрозумілішою на прикладах…
— Сьогодні тягар найскладніших проблем держава переклала на плечі місцевого самоврядування, забуваючи при цьому підкріплювати їх фінансово. Прикладів багато.
По-перше, забезпечення пільговиків безкоштовними медикаментами. На це держава останніми роками не виділила жодної копійки. Тож ми змушені на ці цілі відривати декілька сотень тисяч гривень щорічно з міського бюджету.
По-друге, пільгові перевезення. Ними має право користуватися майже половина населення міста. Все б нічого, але держава також забуває фінансувати цю пільгу. Точніше, хронічно недофінансовує. З необхідних 6-7 мільйонів гривень на рік на підтримку приватних перевізників держава спроможна надати лише 1,5-1,8 млн. грн., та й ті до перевізника не завжди доходять. Ось у цьому році, наприклад, більшу частину субвенції перерозподілили на користь обласного центру.
По-третє, позашкільна освіта. У містах обласного підпорядкування цей вид роботи держава не фінансує взагалі. Це проблема винятково міського бюджету, який і без того мізерний. І на цьому приклади, на жаль, не закінчуються.
У цілому на фінансування делегованих державою повноважень відволікається (тут доцільно саме таке слово) близько 24% коштів місцевих бюджетів міст обласного підпорядкування. Ця цифра порахована Асоціацією міст України. Приміром, у минулому році держава недодала Новограду-Волинському 20 млн. грн., у цьому — майже 17 млн. грн. Зрозуміло, що ці кошти можна було б використати на вирішення проблем громади — на освітлення й асфальтування вулиць, водовідведення на проблемних територіях тощо.
— Корінь проблеми — лише у недофінансуванні? Чи є ще якісь чинники, які впливають на ефективність роботи місцевої влади?
— Потрібно переходити від політики жорсткої централізації влади до надання ширших прав місцевим громадам. На сьогодні місцеве самоврядування, як право місцевих громад самостійно вирішувати питання свого життя, реально існує лише на рівні великих міст, які мають фінансовий ресурс. Там більше спрацьовує авторитет міського очільника.
Що стосується невеликих міст обласного підпорядкування, то ми повинні багато за що відповідати, але не маємо повноважень. Ми маємо відповідати за цінову ситуацію, екологію, безпеку перевезень, будівництво, земельні ресурси. У той же час інспекція по цінах, екологічна, транспортна, будівельна, земельна інспекції нам, міській владі, не підпорядковуються. Міська влада не бере участі у погодженні кандидатур призначених керівників державних структур.
Чи краще від цього, від такої жорсткої централізації, пересічним громадянам? Гадаю, кожен має сам для себе дати відповідь на це питання.
— Рік тому, в інтерв’ю нашій газеті з нагоди Дня місцевого самоврядування, ви зазначили, що Новоград-Волинський може бути самодостатнім містом за умови, якщо б кошти від податків і зборів залишалися тут, на місці, а не йшли переважною більшістю до державного бюджету. Залишаєтесь при цій думці тепер?
— Вважаю, що бюджет має формуватися за принципом «знизу догори», як це має місце в багатьох розвинених країнах. Натомість зараз — усе навпаки. Зараз не більше 10% усіх податків і зборів, що сплачують наші громадяни, залишається безпосередньо в міському бюджеті. Інші кошти спрямовуються в державний бюджет. Частина з них повертається потім у вигляді дотацій і субвенцій, але, як зазначалося вище, далеко не в потрібному обсязі.
Водночас віримо, що криза буде подолана. Адже Україна має для цього всі необхідні ресурси, потрібно додати політичну волю вищого керівництва держави.