Поминання 50/2013

16 грудня минає 13 років світлої пам’яті нашого рідненького батька, дідуся, прадідуся — Василя Радіоновича САРГАНА,

22 грудня минає 24 роки світлої пам’яті нашої рідненької матусі, бабусі і прабабусі — Марії Павлівни САРГАН

На душі — біль, печаль і сум. Та пам’ять про Вас ніколи не згасне в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій вашим душам.

У вічній скорботі рідні

12 декабря — полгода со дня смерти Михаила Петровича ЦЯПЕНКО

Шесть месяцев ночей бессонных, сто восемьдесят серых дней… И, кажется, пора очнуться… А я тоскую всё сильней. Тебя не будет больше никогда, вся моя жизнь на миг остановилась. Откуда вдруг подкралась к нам беда, такая, что с тобою я простилась. Когда тебя забудут люди, забудут все твои друзья, — тебя лишь сердце помнить будет, и этим сердцем буду я.

Твоя жена

Остановило время бег, и боль всю душу сжала,

ушёл из жизни человек, каких на свете мало...

12 декабря — полгода со дня смерти Михаила Петровича ЦЯПЕНКО

Смерть унесла жизнь дорогого нам человека — человека чести и долга, с благородной душой и добрым сердцем, прекрасного семьянина, бескорыстного друга, эрудированного специалиста. К каждому он находил ключик, его шутки и врождённое чувство юмора поднимали настроение, дарили веру. Папа был любим, и сам любил, имел необычайный дар прощать. Низкий поклон тебе, родной, мир и покой твоей душе. Помним, любим, скорбим.

Дочери, зятья, внуки Настя и Максим

13 грудня — рік світлої пам’яті Володимира Васильовича ПОЛІЩУКА

Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Всі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй душі.

З глибоким сумом і болем у серцях батьки, донечка, дружина, сестра, брати, всі рідні, друзі

Кажуть, Господь забирає найкращих...

18 грудня минає рік тяжкої скорботи, як перестало битися серце дорогого, люблячого синочка — Петра Миколайовича ТРОФИМЧУКА

Ти пішов рано, не простившись з нами. Добрий путь залишив, не забутий роками. Нехай Господь оберігає твою добру, світлу, душу. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

У вічній скорботі мама, батько, всі рідні та близькі

13 грудня минає рік, як тяжке і непоправне горе увійшло в наш дім і назавжди забрало найріднішу нам людину, рідну маму, бабусю, прабабусю — Софію Зіновіївну ДІДИК

Вже цілий рік, як ми без Вас, так тяжко на душі, і серце плаче. Нам не вистачає Ваших ніжних рук і ніжних слів: «О, донечка прийшла», «Синок і внучка Таня подзвонили». Не віриться, що мами вже нема. Скільки будемо жити, — будемо пам’ятати, бо були Ви радістю для нас. Вже Царства Небесного будемо благати і спокою вічного для Вас. Всі, хто знав нашу Софію Зіновіївну, пом’яніть її у цей тяжкий і сумний для нас день разом з нами.

З глибоким сумом і болем у душі діти, внуки, правнуки

Ти не повернешся, не оглянешся, не станеш мудрим і сивим. У пам’яті ти завжди живий і молодий...

18 грудня минає 6 років, як передчасно пішов з життя дорогий Сергій Олексійович ДМИТРЕНКО

Любов до тебе, рідний сину, помре лише разом зі мною. Мій біль і мою скорботу не висловити словами. Вічна пам’ять про тебе назавжди у моєму серці.

У скорботі батько

13 грудня минає рік, як обірвалося життя Ярослава Володимировича ЛОГВИНЮКА

Одна мить — і перестало битися серце. Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на півдорозі. Пішовши в інший світ, ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла твого серця і душі вистачало для нас усіх. Плачуть за тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Спи спокійно, любий, ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Зі скорботою дружина, дочка та син

Прошёл год, как нет с нами Василия Николаевича ШИЛОВА

16.09.1931-12.12.2012 гг.

и 11 лет, как трагически ушёл из жизни Валерий Васильевич ШИЛОВ

21.01.1956-19.11.2002 гг.

Печаль в наших сердцах навсегда останется о вас. Царство Небесное вам, дорогие сынок и муж. Вечний покой вашим душам.

Мама, брат и сестра с семьями

14 грудня минає 9 років, як пішов з життя дорогий, рідний нам Петро Вікторович НОВОРОК з села Дуплинки

Ти пішов від нас і залишив печаль і сльози. І скільки б часу не минуло, ти вічно житимеш у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідний.

З глибоким сумом дружина, діти, онуки і вся рідня

10 грудня минуло 5 років, як пішла у вічність Євгенія Федотівна ГОНА, 7 серпня минуло 15 років, як не стало Миколи Григоровича ГОНА

Це наші батьки, бабуся та дідусь. Ці люди віддали все своє життя для нас — дітей. Вони були для нас прикладом, радістю та оберегом. Слів мало для того, щоб сказати спасибі вам за все. Ви вічно житимете в наших серцях і пам’яті. Земля пухом, вічна пам’ять.

Сім’ї Кучинських та Горбаткових

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

18 грудня минає рік, як перестало битися велике, любляче серце найріднішої людини, турботливої матусі, прекрасної бабусі, мудрої порадниці — Рози Леонтіївни МОСТОВИЧ

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю рідненької матусі. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть у наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять, а свята земля береже Ваш сон. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою. Вічний спокій Вашій світлій душі.

Вічно сумуючі син, невістка, дочка, зять, онуки, свати та всі рідні