Дізналась, де могила батька. Через... 70 років

У далекому 1941-му вони були серед тих, хто в числі перших прийняв на себе удар німецько-фашистських загарбників. Тисячі з них, заплативши життям у боротьбі за Батьківщину, навічно залишилися на полях боїв, були поховані у братських могилах. Їхні рідні десятки років жили, не знаючи, де знайшов вічний спокій дід-прадід.
Кажуть, що війна триває доти, доки поховають останнього її солдата, адже безіменних героїв не буває. І, мабуть, символічно, що саме напередодні 70-ї річниці визволення міста від німецько-фашистських окупантів стали відомі імена десяти оборонців Житомирщини, Звягельщини, які полягли у кривавих боях, що точилися на цих землях у липні 1941-го…
Нещодавно до редакції «Звягеля» звернувся А.В.Ребель, голова ветеранської організації ТОВ «Верес», і розповів, що серед членів очолюваної ним організації є дитина війни — Людмила Сергіївна Михальчук, котра народилася 31 січня 1942 року. Її батько — офіцер-танкіст Сергій Васильович Мільто — перед початком Великої Вітчизняної війни проходив військову службу у 35-ій танковій дивізії 9-го механізованого корпусу, яка дислокувалася у Новограді-Волинському.
Людмила Сергіївна довгий час розшукувала дані про свого батька: де він воював, де загинув, де похований. Але ці пошуки були безрезультатними. І лише зараз, коли розсекретили архіви управління з комплектування військ Генерального штабу Червоної Армії, її син Костянтин отримав через Інтернет дуже цінні відомості про свого діда — Сергія Васильовича Мільто.
Ось що стало відомо. 35-та танкова дивізія стримувала наступ ворога на Луцько-Рівненському, Новоград-Волинському і Житомирському напрямках, завдаючи контрудари. Згідно з оперзведенням №029К, частини 5-ї Армії генерала Потапова, у т.ч. 35-та танкова дивізія, 11 липня 1941 року вели бої з німецькими загарбниками на території Новоград-Волинського району. І цього дня в бою був убитий молодший лейтенант-танкіст Сергій Васильович Мільто. Він похований у братській могилі на кладовищі в селі Улашанівка.
Одночасно стали відомі імена ще дев’яти офіцерів-танкістів, які загинули в бою і поховані у братській могилі на тому ж кладовищі:
Фадєєв Петро Павлович, 1921 р.н., мол. лейтенант, командир взводу;
Козуко Йосип Н., 1918 р.н., лейтенант, командир взводу;
Денисов Афанасій Васильович, політрук, відповідальний секретар партбюро;
Гусак Омелян Іванович, 1916 р.н., політрук роти;
Боженко Микола Федорович, 1908 р.н., ст. лейтенант, командир батареї;
Данилов Афанасій Васильович, політрук, відповідальний секретар партбюро;
Петров Олександр Іванович, 1918 р.н., мл. лейтенант, командир взводу;
Каргопольцев Степан Петрович, 1915 р.н., лейтенант, командир взводу;
Зайцев Василь Якович, 1918 р.н., лейтенант, командир взводу.
А ось і уривок зі згаданого оперзведення (подаємо мовою оригіналу):
«Серия «Г»
ОПЕРСВОДКА №029 К 11.00 11.7.41. ШТАРМ 5 ЛЕС 3 км ВОСТОЧНЕЕ КАЛЕНСКОЕ Карта 200 000
…5-я армия, обороняясь на фронте Руднище, Белокоровичи, Сербы силами 31-го стрелкового, 9, 22-го и 19-го механизированных корпусов утром 11.7.41 г. продолжает наносить контрудар в направлениях: Романовка, Черница; Барбаровка, Каменный Брод.
…35-я танковая дивизия к этому же времени овладела Улашиновка, Генриховка. Перед фронтом мелкие группы мотопехоты с танками подходят в направлении кол. Латышевка.
Корпус захватил большое количество трофеев — мотоциклов и ручного оружия.
…Авиация бомбардировочными действиями по мотомеханизированным частям противника, наступающим в Новоград-Волынском направлении, содействовала частям армии в уничтожении и отражении наступающего противника и вела разведку перед фонтом армии».