Для танцю вік не має значення

ПОКИ ДІВЧАТА ТАНЦЮЮТЬ ПІД ЗАПАЛЬНІ МЕЛОДІЇ, ЧОМУ ЧОЛОВІКИ СОРОМЛЯТЬСЯ ПРИЄДНАТИСЯ?
Студія латиноамериканських танців для дорослих у Новограді-Волинському — щось нове для провінції. Бо, на жаль, наші люди не мають чим цікавим себе зайняти на дозвіллі, окрім як пройтися численними секонд-хендами чи хильнути пива в якомусь барі… Часто «забави» на цьому для багатьох закінчуються.
А тут — танці, ще й запальні, латиноамериканські! Ідея належить молодому хореографу Катерині Монжиєвській. У свої 23 роки вона змогла зібрати навколо жінок, яким подобається танцювати. Успішні й не дуже, зовсім юні та досвідчені — у студії Катерини немає вікових обмежень. Усіх вона кличе «дівчатками», хоч танцюють тут, у технікумі, і 20-річні, і 65-річні. І це, зауважте, не межа! Згадайте того ж Григорія Чапкіса — відомого українського хореографа, котрий танцював у 91. Далі поговоримо про властивості танців: як впливають вони на свідомість, самопочуття й життя загалом.
— Катю, коли ти вперше в мережі оголосила, що плануєш зробити пробний урок латиноамериканських танців, на твою сторінку одразу «посипалися» запитання. Тобто, ця тема для нашого міста актуальна?
— Так, актуальна. Групу набрати вдалося легко, вхід відкритий для всіх. Навіть якщо ви ніколи не танцювали, вам під силу освоїти запальні танці. Уроки проходять під латиноамериканські ритми, на заняттях у нас панує атмосфера веселощів і позитиву.
Я рада бачити кожного, хто знайде час. Танці надихають і дарують позитив.
— Ти за освітою — хореограф. Чому обрала цю професію?
— Щоб працювати за покликом душі. Закінчила Волинський національний університет імені Лесі Українки в Луцьку. Займаюся танцями з дитинства, із шестирічного віку, багато років танцювала в колективі «Грація». Безмежно вдячна своєму керівнику Юліану Францовичу Розбицькому, що він прищеплює дітям любов до танцю, мистецтва.
Вирішила спробувати себе в цій професії, щоб дарувати людям прекрасні емоції, аби вони мали змогу розкрити себе через танець у будь-якому віці. Наразі в мене займаються дівчатка від 20 до 65 років, я не розділяю групи на вік. Вважаю, що немає сенсу. Дуже хочу, щоб усі почували себе вільно під музику.
— Професія хореографа нині досить модна, але не всі можуть у ній успішно реалізуватися.
— На перший погляд, для когось наша робота може здатися легкою, але ніхто не знає, скільки потрібно докласти зусиль, аби досягти чогось у цій сфері. Постійно треба йти вперед, не зупинятися, вдосконалюватися, шукати нові форми роботи й саморозвитку.
Я віддаю всю свою душу, коли танцюю. Мистецтво дає шанс висловитися не словами, а рухами, мімікою, жестами. Різні сюжети можна відтворити в танці, різні емоції відчувати, тому невипадково кажуть, що танець — це і є життя. Навіть найпростіші рухи здатні наповнити внутрішній світ людини особливими емоціями, які допомагають насолоджуватися існуванням у повній мірі.
— А як же тоді чоловіки — невже не хочуть танцювати? Можливо, варто було б подумати про парну хореографію?
— Я планувала організувати парні танці для дорослих. Наразі не склалося, бо сильніша стать соромиться або не розуміє цього виду дозвілля. Упевнена, що з часом обов’язково залучу чоловіків, і вони зрозуміють, що це нестрашно і що кожен може оволодіти танцювальними рухами. Це ж потім знадобиться вам у житті, повірте. Адже жінки полюбляють тих, хто впевнено почувається на танцполі.
— А як виникла ідея створити студію танцю для дорослих?
— Ідея виникла, коли я навчалася в університеті й сама ходила на такі тренування. Мені сподобалася вільна атмосфера, люди комфортно себе почували. Відвідувала я парні танці, і коли побачила, як круто танцюють пари, яким за 50, то моєму захопленню не було меж! Коли люди отримують від справи задоволення, то це дуже надихає.
— Якої мети прагнеш досягти, навчаючи запальних танців?
— Потрібно знаходити час для себе в цьому бурхливому житті, насиченому випробуваннями. Якщо жінка не відпочиватиме від роботи, побутових справ, не розвантажуватиметься емоційно, то вона важче справлятиметься з негараздами. А якщо до життя ставитися, як до цікавої пригоди, то й негаразди здаватимуться легшими, і сили на їх подолання будуть знаходитися.
— Чи завжди тобі вдається знаходити спільну мову з тими, хто відвідує твої заняття?
— Вони для мене — наче друга сім’я. Кожна жінка, котра приходить, виняткова по-своєму. Так сталося, що багато з них ніколи не танцювали, але мріяли про це з дитинства. Я щаслива, що можу втілити їх мрію. Люблю свою роботу.
— Ти сказала, що приходять займатися танцями навіть жінки, яким 65. Розкажи, а як почувається ця вікова категорія в студії? Адже багато хто в таких роках на пенсії перестає звертати увагу на саморозвиток і не має можливостей для кращого дозвілля, аніж доглядати за онуками.
— Ми взагалі не зосереджуємося на віці, тому жінки комфортно себе почувають! Молодь бере приклад і вчиться любити себе в будь-якому віці, адже бачить, які вони задоволені та щасливі йдуть із тренування. Це всіх нас надихає й дарує наснагу.
— Які саме танці вивчаєте на заняттях? Чи плануєте згодом виступати на загал?
— Латиноамерианські танці: сальсу, бачату, зумбу, реггето. Запальні, вибухові ритми — музика, під яку хочеться постійно танцювати. Словами цього не передати, треба спробувати — і ти вже не можеш зупинитися!
Ми зі студією вже маємо досвід виступу, а також я робила танцювальний майстер-клас. Люди нас гарно приймали. У майбутньому планую проводити майстер-класи і не тільки це. Не буду поки розкривати свої плани, згодом побачите. Головне — не зупинятися на досягнутому.
— Ти за характером теж така запальна людина, як твої танці?
— Можна й так сказати. Люблю бути в русі, багато енергії та сил віддаю тренуванням. Ніколи на місці не сиджу, постійно хочеться спробувати щось нове. Люблю велосипедні прогулянки, басейн, інші активні види відпочинку.
— Кажуть, спорт — це дієвий антидепресант. Те саме можна сказати про танці?
— Абсолютно. Танці покращують настрій, почуваєш себе в тонусі, краще та впевненіше. Позбавляєшся від негативних емоцій, відчуваєш свободу, упевненість. Проводиш час із задоволенням та користю для себе. Одним словом, перезавантажуєшся.
На мою думку, дуже правильно, коли роботодавці облаштовують спеціальні кімнати для релаксу (це можуть бути кімнати для спорту, танцю, медитації тощо). Продуктивність праці набагато ефективніша, коли працівники мають змогу перезавантажитися.
— А чи буває таке, що дівчата діляться з тобою життєвими ситуаціями чи проблемами?
— У нас розмови здебільшого без слів, танцювальні (сміється — авт.). Буває й таке, що діляться життєвим досвідом, підтримують мене в починаннях, адже мені лише 23.
Ще в нас уже є маленькі спільні традиції. Наприклад, під час святкування Нового року одягаємо костюми й танцюємо. Сподіваюся, що далі буде більше яскравих моментів та позитивних днів у всіх нас.
— Чоловіки поки не виявили бажання займатися танцями в парній хореографії? Може, створити такий клуб для знайомств, куди можна було б приходити, танцювати й знайомитися?
— Було декілька сміливців, котрі мали бажання займатися. На жаль, протрималися вони з нами недовго.
Напевно, не дуже комфортно почувалися в оточенні дівчат. Було б добре, якби чоловіки активніше долучалися. Кому цікава інформація — мої контакти є в мережі.
З часом дійсно можна було б спробувати набирати групи для пар, я не проти. Тим паче, що в місті багато гарних, незаміжніх наречених займаються собою та вдосконалюються.
— Дякую за цікаву ідею, яку ти втілюєш у нашому місті. Бажаю успіхів!
— І я щиро дякую газеті за увагу до мене.