Зубастий ескулап

АНОНІМНИЙ ДЗВІНОК
Діло було в одному з райцентрів…
О 9 ранку на пульті чергового міського відділу міліції пролунав дзвінок.
— Алло! Міліція?
Черговий відділку представився і продовжив розмову:
— Я вас слухаю.
— Повідомляю. У нашій лікарні незаконно торгують психотропними та наркотичними препаратами.
— Назвіть своє прізвище.
— Не назву.
— Чому?
— Боюся. Самі розумієте, який час. Хоча, можете називати мене Андрієм.
— Звідки вам, Андрію, відомо про такі факти?
— З надійних джерел.
— Тоді назвіть тих, хто незаконно торгує тим, про що ви вказали.
— Записуйте…
«НА ПРИЙОМІ» В ЛІКАРЯ
Одного дня до одного із лікарів місцевої лікарні зайшов такий собі молодик і назвався Феліксом.
Лікар Ігор Кирилович Десняков (імена в матеріалі змінено), котрий обіймав високу посаду в даному закладі, з ніг до голови пильно обдивився відвідувача. Відтак поцікавився:
— Що вас до мене привело?
Незнайомець посміхнувся:
— Я — від Оси.
Десняков знову обвів поглядом молодого чоловіка і занурив правицю в кишеню білосніжного халата, аби видобути мобільний телефон. Однак вкотре глипнувши на худорлявого незваного гостя, котрого дещо лихоманило, передумав дзвонити. Потім, усміхнувшись, наче співчутливо, поцікавився:
— Погано?
— Та є трохи.
— Скільки і чого?
Фелікс назвав препарат і потрібну «дозу».
Десняков розуміюче кивнув і ступив до блакитної шафочки, що стояла біля вікна…
НЕПРОХАНІ ГОСТІ
Незважаючи на те, що чоловік не назвав свого прізвища, його повідомлення про незаконний продаж психотропних та наркотичних речовин було взято до уваги.
Щоправда, до лікарні працівники міліції одразу не ринулися. Насамперед були проведені певні заходи щодо уточнення отриманої інформації.
Коли ж вона підтвердилася, вже тоді керівництвом відділку було прийнято рішення «нанести візит» до медичного закладу.
Приблизно хвилин через 20-30, після того, як від Ігоря Деснякова вийшов, так званий, Фелікс, до його службового кабінету несподівано ввійшли із серйозними обличчями чотири чоловіки і одна жінка в цивільному.
Один із них, міцної статури чоловік, обвівши поглядом кабінет лікаря, поцікавився:
— Ігор Кирилович Десняков?
— Так, — розгублено кивнув господар кабінету, а затим скориставсь улюбленою фразою. — Що вас до мене привело?
— Служба.
Десняков напружився. Але виду не показав. Запросив гостей:
— Сідайте.
— Нічого, ми постоїмо, — спокійно відказав той же кремезняк і показав своє посвідчення.
Десняков зазирнув у книжечку і похолов. А коли дещо оговтався, то здивовано вигукнув:
— Прокуратура?! — лікар нервово затупцяв на місці, наче глину місив.
Між тим уповноважений прокуратури крутнув голову до дверей, біля яких стояло двоє людей — повновидий дядечко і худорлява жіночка. Кивнув до них:
— Поняті, пройдіть, будь ласка, сюди!
Ці слова для Деснякова пролунали, наче грім серед ясного неба. Страх і блідість на його обличчі важко було не помітити.
Потім працівник прокуратури дістав якийсь папірець із папки і вбивчо промовив:
— А це — ордер на обшук!
Під ногами Деснякова, ніби підлога провалилася. Ноги зробилися ватяними, але встояв. Спробував себе опанувати. Пробелькотів:
— Що це все значить?! Яке ви маєте право вриватися до мого кабінету і проводити обшук?!
— Маємо, — суворо зауважив ще один уповноважений представник.
Однак Десняков, зібравшись із силами, не вгавав:
— Та ви знаєте, хто я такий?!
— Знаємо.
— Я маю право подзвонити!
— А це дещо пізніше.
— Але я маю право зробити один дзвінок!
— Заспокойтеся. Вас ніхто не затримує. Поки що…
ВТРАТА ОРІЄНТАЦІЇ
Розпочався обшук. Тривав він недовго. Із сейфа на робочий стіл Деснякова «перекочували» всі ліки. І вже зовсім швидко виявилося, що ці препарати — більшість із яких були психотропними та наркотичними речовинами, — були не обліковані.
— Що на це скажете, Ігоре Кириловичу?
Ескулап явно нервував. Він то кусав губи, то кидав позирки на присутніх. А потім раптово схопив одну з упаковок і, пожбуривши її на підлогу, несамовито почав топтати.
А коли до кабінету ввійшов у міліцейській формі… Фелікс, — Десняков на якусь хвилю остовпів. Очі його налилися кров’ю. І, мов хижий звір, кинувся на Фелікса:
— Ах ти, ментяра довбана!
Ще мить — і Десняков своїми зубами вчепився у вухо «ментяри».
Такої реакції від поважного лікаря ніхто не чекав. Його ледь відірвали від міліціонера.
Аби присмирити біснуватого «білохалатника», довелося натягти на нього кайданки.
Однак той ніяк не заспокоювався. Намагався вирватися, при цьому постійно повторюючи:
— Це мені підкинули! Це мені підкинули! Це…
— І хто ж, цікаво?
— Отой ментяра!
— От який нехороший чоловік!..
— Ви це запишіть до протоколу! Обов’язково запишіть!
— Ваша воля…

Деснякова було доставлено до відділу міліції. Необліковані психотропні та наркотичні препарати — конфісковано. Проти лікаря порушено кримінальну справу. Тепер його долю має вирішити суд.