Поминання 17/2014

Хто знав його, — пом’яніть, хто забув, — згадайте...

24 квітня — рік, як перестало битися серце нашого рідненького брата, дядюні, дідуся — Володимира Миколайовича ВАКАЛЬЧУКА

Як швидко плине час… Пішов від нас ти так раптово й дуже рано. Ніхто не знав, не відчував біди. Тепер на серці — тривожна рана, бо ж ти пішов не на годину — назавжди! Чому життя таке несправедливе? Хорошим людям доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка… Що ж, рідний наш, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати, і хай Бог оберігає твою світлу і добру душу.

Сестра Раїса, брати Анатолій та Іван з сім’ями

24 квітня — роковини світлої пам’яті дорогого чоловіка, батька — Миколи Григоровича ЗІНЧЕНКА

Невблаганна доля відміряла тобі лише 50. Пішовши у інший світ, ти залишив по собі добру пам’ять та смуток. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль. Ти завжди будеш поруч з нами. Спи спокійно, лебединим пухом тобі Земля і Царство Небесне.

Дружина, донька

24 квітня минув рік, як обірвалося життя Валентина Францовича ВАЛІНКЕВИЧА

Пам’ятаємо, не забуваємо. Хто знав, — згадайте. Царство Небесне і вічний спокій, наш дорогий.

Сумуючі син, дружина