Небезпечний «щипач»

НА БАЗАР — ЗА ПОКУПКАМИ
Днями Ольга отримала поштою десять тисяч гривень. Надіслав їх її чоловік із близького зарубіжжя, куди поїхав ще три місяці тому на заробітки.
А наступного дня, нашвидку поснідавши бутербродом з чаєм, щаслива Ольга помчала на місцевий базар. Що саме мала купувати, — ще толком не вирішила, хоча до цього, тільки-но чоловік подався на заробітки, запланувала багато чого. Але сьогодні, коли з’явилася така солідна сума, вже дуже закортіло витратити частину грошей. Звичайно, невелику, бо розуміла, що заробляються вони чоловіком нелегко, і потрібно було вирішити ще безліч проблем.
Проте, чи то від радості, чи то від поспішливості, Ольга прихопила із собою всю готівку. Насамперед її цікавили блузки. Нарешті погода роздобрилася і подарувала довгоочікуване тепло. Тож, така обнова саме буде на часі.
Переходячи від однієї «палатки» до другої, Ольга помітила, що біля неї треться молодий чоловік років двадцяти п’яти-тридцяти. Він також придивлявся до жіночих речей, що викликало здивування не тільки в неї. А одного разу вона спіймала погляд молодика на її сумочці. Саме виймала певну суму, аби розрахуватися за блузку.
ДАВНЯ ПОДРУГА
Біля однієї із палаток хтось торкнув Ольгу за плече. Від несподіванки жінка аж відсахнулася. А коли побачила давню свою знайому Оксану, то пожурила її:
— Ну ти даєш! Налякала так, що аж серце зайшлося!
Та здивовано розширила очі:
— Чим налякала?
Ольга відмахнулася:
— Та я так, вибач. Якийсь тип за мною ув’язався. Не знаю — чи стежить за мною, чи хоче пограбувати мене.
Оксана хихикнула:
— Якась ти сьогодні дивна.
— Не звертай уваги, — відказала Ольга і роззирнулася навколо. Проте того суб’єкта поруч вже не було. — Може, мені так здалося. Життя, сама знаєш, яке: все на нервах. І не знаєш, чого чекати завтра.
— Ой, не кажи, — зітхнула подруга. — Аби не було війни. Он сина моїх сусідів під Крим перекинули… Він у війську. Ніби звідти нападу чекають. Козаків чи чеченців. До чого дожилися.
— І хто б міг подумати, — зажурено докинула Ольга. — Жили, наче, мирно — і на тобі! Воюємо! А ти що тут?
— Та вирішила пройтися. Може, яку вдяганку куплю.
— І я також!
— А я не сама, — тепер по сторонах стурбовано почала зиркати Оксана. — Десь мій Василь шнурочком ззаду в’ється. Мабуть, уже злиняв на пиво. От, я йому задам!
— Чоловіки!
— Чоловіки, — сердито повторила давня подруга. — Вчора зі своїми друганами на рибалці був. Бухнув добряче. Тепер у нього, бачиш, голова репається! Полікувати треба! Мені не шкода. Але хіба однією пляшкою пива це закінчиться?
Перекинувшись ще кількома словами, жінки розійшлися.
ПІДОЗРІЛИЙ ТИП
Того молодика Ольга знову запримітила, коли підходила до овочевих рядів. Хотіла купити чогось свіженького на салат. Коротко стрижений індивід біля сусіднього прилавку цікавивсь у продавця-кремезняка ціною помідорів. Чим і роздратував останнього:
— То ти купуватимеш чи далі ритимешся в помідорах? Перемнеш же!
Ольга зметикувала: «Мабуть, той фрукт робить вигляд, що його цікавлять помідори. Не інакше, як його цікавить вміст моєї сумочки. І як він пронюхав, що в мене з собою крупна сума? От бандюган! Ходить по п’ятах і ходить!»
Купувати овочі Ольга передумала. Вирішила піти геть із базару. Проте не зогледілась, як хтось зненацька рвонув її сумочку.
Ольга різко повернула голову праворуч і побачила перед собою того молодика. Ще міцніше стисла пальцями сумочку. Потягла її до своїх грудей. Але сили були не рівні. Коротко стрижений нахаба таки вирвав сумочку і кинувся між торговими рядами до центрального виходу.
Тільки тепер Ольга вийшла із шоку, щосили закричала:
— Держіть його! Він мою сумку вкрав! Держіть! Там гроші!
На диво, дорогу втікачеві заступив парубок середнього росту, але міцної статури.
Однак злодій спритно крутнув ліворуч, сподіваючись загубитися серед базарного натовпу. Та не судилося. Хтось міцно схопив його за комір. Зчавив шию. Від чого стало нестерпно боляче. Сумкохват прохрипів:
— Пустіть.
— Я тебе пущу! Я тебе так пущу, сволота дармоїдська!
Це був продавець помідорів, той кремезний дядечко. До нього вже бігли його колеги по базару.
Ще мить і чоловіки зловмисника повалили на асфальт. Заходилися виривати з його рук сумочку з грошима. І саме в цей час стрижений видобув із потайної кишені курточки пістолет і вистрілив в одного із торговців. Куля влучила йому в живіт.
Другий постріл бандитові зробити не вдалося. Хтось із його рук ногою вибив зброю. За кілька хвилин стрілка-сумкохвата мотузками прив’язали до однієї із секцій залізних воріт.
Поранений торговець тримався за живіт. На його футболці розширювалася червона пляма.
Незабаром приїхали «швидка», слідчо-оперативна група та працівники карного розшуку з місцевого відділку міліції.
Один із оперативників, очевидно, старший групи, побачивши затриманого, аж свиснув. А потім із захопленням проказав:
— Кого я бачу! Вовчик-щипач! Скільки літ, скільки зим! А я думав, що ти на інших просторах на хліб «заробляєш»! А ж ні — у рідних пенатах тиняється! Це ж треба! Здивував! Уже питання почав вирішувати зі зброєю в руках? Ну що ж, поїхали, рідненький. Побесідуємо!

Сумочку Ользі повернули. Тоді вона й заріклася, що від цього дня ніколи не братиме із собою велику суму грошей.
Що стосується пораненого торговця, то, як з’ясувалося, Вовчик-«щипач» стріляв у нього із травматичної зброї, важливих органів пошкоджено не було. Проте зловмиснику «світить» не один рік позбавлення волі.