Новоград-Волинський на сторінках газети «Соціалістичне Полісся»

1941 РІК
У січні артіль ім.Петровського відкрила майстерню з ремонту швейних машин, примусів, самоварів, м’ясорубок, друкарських машинок, арифмометрів та ін. за адресою: вул.Шевченка №22 («СП» від 22 березня, 16 травня).
Артіль ім.Тельмана освоїла виробництво нових видів продукції: духовок, сапок, рогожевих щіток, йоржів для миття пляшок та ін. («СП» від 27 квітня, 24 травня). Промкомбінат системи Наркомторгу відкрив майстерню з ремонту диванів, матраців, оббивки автомашин, сидінь по вул.Р.Люксембург №27 («СП» від 27 травня).
В артілі ім.Кірова пущено в експлуатацію цех з вироблення гребінців, який використовував відходи м’ясокомбінату, а також пункт первинної переробки короткого льоноволокна по вул.Привокзальній №12, навпроти нафтобази («СП» від 15 лютого, 14 травня).

При артілі «Победа» працювала овчинно-шубна майстерня. З овечої шкіри артіль виробляла шуби, а зі шкіри великої рогатої худоби та свиней — хром («СП» від 20 березня).
Вироби промислових підприємств району були представлені на весняній виставці товарів широкого вжитку, що розмістилася у чотирьох кімнатах. Артіль «Кооптранс» виставила гончарний посуд: горщики, глечики, мисочки, горщики для вазонів, а також кавказькі вази та піраміди, які нещодавно почала виробляти. Артіль «Змичка» демонструвала ткацько-матрацні тканини, ватні штани, ковдри, фуфайки, подушечки. М’ясокомбінат виставив 8 сортів ковбас; маслозавод — сир, фруктовий сир, шоколадну пасту, морозиво; гнутомеблева фабрика — два види гнутих стільців, крісла, дитячі стільці. Відвідувачі дали високу оцінку продукції артілі «Мебельщик», яка виробляла 36 товарів широкого вжитку: кухонні напівбуфети, однотумбові столи, підвазонники, етажерки, дитячі ліжка, крісла-гойдалки, книжкові шафи та ін. («СП» від 7 травня). Проте якість продукції деяких підприємств викликала великі нарікання. Кашкети, виготовлені у шапковій майстерні артілі «Змичка», через неправильно пошиті козирки не можна було одягнути. Краї гребінців, які випускала артіль ім. Кірова, зроблені такими гострими, що ними можна було покалічитися. Черевики артілі «Победа», що займалася реставрацією старого взуття, були пошиті грубо, незграбно. В той же час реставроване взуття артілі ім.Петровського мало охайний вигляд («СП» від 15 травня).
У газетах згадуються адреси деяких підприємств і установ: райпромкомбінат — вул.Войкова №33, ветлікарня — І.Франка №36, їдальня №2 — Леніна №24, їдальня №3 — Міжнародна №1, Держфотографія — Леніна №26.

Велике враження на учнів школи №2 справляли заняття географічного гуртка під керівництвом учителя Григора Вакуловича Марковського, одного з кращих педагогів міста. При гуртку була організована геолого-розвідувальна секція. Гуртківці з початку навчального року випустили стінну газету «Вивчаємо свій район», оформили альбом про багатства рідного краю. Свої роботи вони ілюстрували малюнками і фотографіями. Проводилися захоплюючі екскурсії («СП» від 23 і 30 квітня). Один із членів геолого-розвідувальної секції розповідає, як під час екскурсії були виявлені корисні копалини району: «В селах Несолоні та Кропивні є поклади залізної руди. В селі Несолонь і тепер зберігається яма — залишок шахти, з якої колись здобували бурий залізняк. Біля села Кропивні в дощові дні грім б’є в одну гору. Це наштовхнуло юних дослідників на думку, що там можливі поклади магнітної руди. Учень 5-го класу нашої школи знайшов камінь кулястої форми, це був фосфорит. Члени секції вивчають поклади граніту, пісків, які є в районі» («СП» від 23 березня). 15 членів геологічної секції відправилися у 4-денний похід з рюкзаками і сокирами. Маршрут прислав Житомирський туристсько-екскурсійний штаб школярів, конкретні поради одержали від начальника штабу професора Бєльського, котрий декілька років тому розвідував надра Новоград-Волинського району. Юні розвідники мали зібрати колекції мінералів і комах, робити записи у спеціальному журналі («СП» від 14 червня). Піонерський клуб планував екскурсії з учнями молодших класів на хлібозавод, електростанцію і радіовузол під час літніх канікул («СП» від 20 червня).
У новоутвореній школі фабрично-заводського навчання 100 юнаків займалися в групі залізничного будівництва. Їх вчили, як підняти рельси на певну висоту, підсипати баласт під шпали. Школа готувала також кваліфікованих робітників для вантажно-розвантажувальних робіт, теслярів («СП» від 25 квітня).
Взимку проходили районні військово-фізкультурні змагання піонерів і школярів.
Військовий керівник школи №7 Харламов організував гуртки ППХО, ГСО, топографії, зв’язку та стрілецький, у яких займалося понад 70 учнів. Школа №3 підготувала до змагань команду з 52 чоловік («СП» від 31 січня).
9 лютого розпочався комсомольський крос, присвячений ХХІІІ річниці Червоної Армії. Рівно о 10 год. ранку біля приміщення райкому комсомолу зібралось понад 600 чоловік. У перший день в змаганнях взяло участь 236 лижників, 42 чоловіка взяли участь у 25-кілометровому пішому переході. Велику організованість виявили команди первинної комсомольської організації хлібозаводу, медичної школи, пожежної команди, лісопромгоспу, середніх шкіл №2 і №7. Комсомолець Опанасюк з пожежної команди пройшов на лижах 10 км за 48 хв. 15 сек. («СП» від 16 лютого).

Почалася радіофікація та електрифікація міського стадіону «Спартак». Протягом року на ньому мали влаштувати бігові доріжки, лавки, душ, роздягальню («СП» від 25 травня).
Близько 8 тисяч глядачів побували на виставах Житомирського державного єврейського театру ім. Шолом-Алейхема, що ставилися у лютому і березні на сцені Новоград-Волинського міського театру («СП» від 27 лютого, 16 березня).
Великий успіх мала також демонстрація у міському кінотеатрі художнього фільму «Валерій Чкалов». За три дні цей фільм дивилися 3267 чоловік («СП» від 17 квітня).
У статті «Навести порядок на вокзалі» мова йде про незадовільний санітарний стан території залізничного вокзалу. Привокзальна площа недостатньо прибиралася, сніг не вивозився, через що утворювалися калюжі. Після стоянки коней гній також не прибирався. Під’їзні шляхи зруйновані. В залах підлога брудна, скрізь валялися недопалки, огризки. На вокзалі немає не тільки гарячої, а й холодної води («СП» від 6 березня). Крім привокзальної площі, величезні калюжі утворювалися на вулицях Дзержинського, Воровського, Прорізній, Ярунській. Там можна було побачити багато загрузлих машин. Візники «дерли три шкури» з тих, кому треба було дістатися на вокзал: по 10-15 крб. з чоловіка («СП» від 10 травня).
У 1941 р. передбачалося посадити на тротуарах вулиць Леніна, Міжнародної, Шевченка, Радянської, Пушкінської та в сквері 800 молодих дерев («СП» від 11 квітня).
24 січня відбувся пленум райпарткому. У зв’язку з тим, що перший секретар РПК Большаков відряджався на півторарічні ленінські курси при ЦК ВКП(б), він був, за рішенням ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У та обкому партії, виведений зі складу членів пленуму і бюро РПК та звільнений від обов’язків першого секретаря. Пленум затвердив першим секретарем райпарткому П.К.Кращенка («СП» від 26 січня).
23 лютого проходили вибори в міську та сільські ради депутатів трудящих. Серед обраних до міської ради був майбутній маршал К.К. Рокоссовський («СП» від 25 лютого). На VІ сесії міської ради головою виконкому обраний депутат Ченцов («СП» від 9 березня).
У статті «Ювілей славетної землячки — Лесі Українки» директор школи №10 Борис Станевич згадує старожила Шепселя Шнірмахера, котрий знав родину Косачів і пам’ятав, у яких будинках вони проживали: спочатку — по вул.Володарського №10, де народилася Леся, а потім — по вул.К.Лібкнехта (колишній Завадській), у нинішньому приміщенні школи №10. Завідуючий райпедкабінетом Роман Якович Герасимчук розповідав про те, що в 1928 році в Новоград-Волинський приїжджала мати Лесі — Олена Пчілка — зі своєю молодшою дочкою і внуками. Вона розповіла, де вони саме жили. У зв’язку з 70-річним ювілеєм з дня народження поетеси, педагогічний колектив школи, учні та батьки на своїх зборах вирішили звернутися з проханням до міського виконавчого комітету депутатів трудящих, щоб підняти клопотання перед Президією Верховної Ради УРСР про присвоєння школі №10 ім’я Лесі Українки і дозволити встановити на будинку школи меморіальну дошку. Це клопотання підтримали міськвиконком і райпартком («СП» від 26 лютого). 22 лютого виконком Житомирської обласної ради депутатів трудящих постановив: встановити меморіальні дошки в Новограді-Волинському на будинку №10 по вул. Володарського і на будинку неповної середньої школи №10 («СП» від 5 березня).
2 квітня Президія Верховної Ради УРСР задовольнила клопотання школи №10 про присвоєння їй імені Лесі Українки («СП» від 4 квітня).
У 1941 р. школа №10 одержала лист від сестри Лесі Українки — Ольги Петрівни Косач-Кривинюк. У ньому Ольга Петрівна, яка працювала тоді над хронологією життя Лесі Українки, розповідає про життя родини Косачів в м. Новоград-Волинський. Спочатку родина жила в тому приміщенні, де зараз знаходиться водолікарня. Тут у 1869 році народився брат Михайло. Ольга Петрівна тепло і ніжно згадувала про свою сестру і з великою любов’ю розповідала про неї. Леся дуже любила місто, часто згадувала про садибу Завадських, про великий садок біля дому, старий, густий, де вони вдвох із братом Михайлом або з іншими товаришами любили грати в різні ігри. Найбільше їй подобалося грати в «Робінзона», «Сербські думи», «Грецькі міфи» тощо. Михайло і Леся завжди виконували в цих іграх головні ролі. Маленькій Лесі дуже подобалась річка Случ. Вона часто ходила купатися, любила плавати (дуже добре плавала), з дитячою зацікавленістю дивилась на обвіяні вітром скелі, на круті береги Случі, на бистру воду. Природна краса манила до себе маленьку Лесю, і вона пильно вдивлялася в чудовий краєвид. Леся дуже любила пісні, казки, оповідання, придивлялася до народних звичаїв («СП» від 7 червня).
На запрошення дирекції Київського драматичного російського театру та сестер Лесі Українки, 13 червня на екскурсію до столиці України поїхали 17 учнів-випускників і 5 учителів семирічної школи №10. У Києві вони розмістилися в готелі «Україна», побували у філіалі музею Леніна, ботанічному і зоологічному саду, на виставі театру російської драми, бачили пам’ятники Т.Шевченку і Б.Хмельницькому, відпочивали на Володимирській гірці, милувались Дніпром, а у призначений час поїхали до сестер Лесі Українки. Ольга Петрівна та Ізідора Петрівна Косачі зустріли гостей дуже привітно. Зав’язалась дружня тепла розмова, яка тривала понад дві з половиною години. Сестри цікавились містом Новоградом-Волинським, школою №10, розпитували всі подробиці. Потім на прохання гостей вони розповідали про родину Косачів і особливо про Лесю Українку. В кінці бесіди Ізідора Петрівна подарувала гостям збірник «Українські узори», що були зібрані Оленою Пчілкою переважно в Новограді-Волинському. На збірнику вона написала: «Дорогим землякам на спомин першої зустрічі». Також Ізідора Петрівна подарувала портрети Лесі Українки і свою фотокартку з написом: «На спомин перебування у сестер Лесі Українки». Прощаючись із сестрами, гості запросили їх до Новограда-Волинського. Сестри пообіцяли приїхати в серпні («СП» від 21 і 22 червня). Але не судилося...
У газеті від 22 червня мови про напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз ще нема. Наступний номер (№145 – 1802) не зберігся, а останній, від 25 червня, вийшов під загальним гаслом: «Наша справа — справедлива. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами». На мітингах робітників і колгоспників лунали заклики «ще більше випускати продукції, ще тісніше згуртувати свої ряди навколо більшовицької партії, радянського уряду і великого вождя товариша Сталіна».