Як крадія пограбували

Жила одна подружня пара. В них був син, звали його Коля, навчався він у 8 класі. Одного разу мати напекла пиріжків і попрохала Колю віднести їх бабусі, яка жила на іншому боці міста. Коля зайшов до друга Сергія, в якого був скутер, і вмовив його поїхати разом до бабусі. Бабуся їх радо зустріла, пригостила кавою, потім витягла з шафи гроші і дала Колі 50 гривень, а решту поклала на полицю. Ще трохи посиділи, і хлопці почали збиратися. Коли виходили з хати, Сергій непомітно взяв решту грошей — 450 гривень — поклав собі в кишеню, і вони поїхали додому.
Удома Сергій вирішив сховати ті гроші. Взяв пластикову пляшку, поклав туди купюри і закопав під берізкою, яка росла поруч з лавкою біля дому. На другий день бабуся кинулася, а грошей нема, вона подумала, що їх поцупив Коля, хоча ніколи раніше з ним такого не було, і пішла до них додому. Коля при батьках сказав бабусі, що він не брав.
«Можливо, вкрав Сергій», — подумали вони і пішли до батьків Сергія. Хлопчина спочатку почав віднікуватись, але батько підлітка запідозрив, що син бреше, і сказав йому, що якщо він не хоче попасти у в’язницю, то краще віддати гроші. Сергій зізнався у крадіжці і сказав, що він їх сховав на вулиці під березою, але коли він відкопав пляшку, то грошей там не виявилося, а всередині лежала записка, в якій було написано; «Спасибі за подарунок!».
Хто і як міг підглядіти за Сергієм, — незрозуміло. Батько Сергія пішов додому, виніс 450 гривень і віддав бабусі. Він вибачився, Сергій теж, стоячи на колінах, попрохав вибачення у бабусі. На цьому інцидент було вичерпано. Коля і Сергій продовжували дружити і разом ходили до бабусі й допомагали їй по господарству.