«Розочка» для ґвалтівника

Тихенько «побалуватися» із Ніною Федора наштовхнула проста думка: дівчина спала в окремій кімнаті. Федір ввійшов туди, прислухався до мирного дихання Ніни, зняв штани і кинув їх на підлогу.
Коли 50-річний п’яничка влігся на ліжко, пружини жалібно скрипнули, а сама дівчина тільки щось пробурмотіла уві сні і перевернулася на інший бік.
Федір не поспішав, хоча йому хотілася все якнайшвидше почати. Він сунув свою брудну п’ятірню під ковдру, провів нею по тонкому дівочому стану.
Ніна відчула щось недобре, коли хтось спробував зняти з неї трусики.
— Дядя Федір?! Ви чого?!
— Чс-с-с… Я хочу навчити тебе одній штукенції…
— Не треба! Не треба мене вчити вашим штукенціям!
— Мовчати! — Федір уже не збирався нікого вмовляти і заперся на дівчину. — Мовчати або я…
— Не треба!
— Тихо!
— Дядя…
— Федька! Федоре, ти де? — долинуло із сусідньої кімнати. — Я випити принесла!
Федір упізнав голос Олени, своєї подруги по чарці, однак ніяк не міг угамувати бурхливого бажання. Він продовжив спробу згвалтувати Ніну, проте та відчайдушно чинила опір.
Зрештою, зрозумівши, що нічого не вийде, Федір зібрався сповзти із дівчини, але було пізно. Двері в кімнату відкрилися…

Світлана мешкала на околиці міста у старому будинку, який незабаром мали знести. Хоча жінка була прописана в іншому місці, але полюбляла свіже повітря. 42-річна Світлана не могла терпіти набридливих сусідів, які будь-якої миті могли викликати міліцію. А зустрічатися з людьми у формі жінка не мала бажання. Дякуючи їм, вона була позбавлена батьківських прав на малолітнього сина і тепер із боязню очікувала, що в неї відберуть і 14-річну дочку Ніну.
За відсутності матері Ніна сама господарювала в квартирі. Вона любила матір, тому намагалася нікому не говорити про те, що матері немає вдома.
Більше того, дівчинка частенько навідувалася на «дачу», щоби принести матері поїсти і прибратися.
Світлана вважалася господаркою старого будинку тільки номінально. Тому в її житлі, без світла та інших комунальних зручностей, тулилися всі, кому не ліньки. Найчастіше туди заглядав збирач пустих пляшок Федір. Опецькуватий нечепура колись працював інженером і в старому будинку вважався постійний гостем.
В останній час до цього житла зачастила спита місцева жителька Олена.
Ніна знала на ім’я всіх материних знайомих, називала їх дядьками і тітками. Вона змирилася з тим, що ці гості часто напиваються до поросячого хрюкання і сплять в будинку хто де.
Того дня дівчина навідалася до матері і стала свідком чергової оргії. Цього разу гостей назбиралося більше звичного. Кожен приніс свою долю спиртного і, ламаючи традицію, Світлана не провела дочку до стежки, що вела вздовж залізниці. Ніні довелося лишатися на ніч у матері: вона боялася темноти більше, ніж мешканців старого будинку.
Дівчина лягла спати в окремій кімнаті, а дядько Федір, який протримався довше за всіх, навіть укрив Ніну ковдрою.
— Нічого не бійся, дочко. Поки я тут, то ти — як у Христа за пазухою!
Світлана ж так міцно спала, що навіть не знала, що її дочка спить поряд у кімнаті.

…Нарешті Федір сповз із ліжка і озирнувся. У дверному отворі стояла Олена. На її обличчі було намальоване здивування.
— Федька, а ти чого тут?
— Йди-йди, — прошепотів Федір, поспішливо натягаючи штани. — Тихіше говори, а то всіх розбудеш. Однієї пляшки нам і на двох буде замало. А якщо ціла ватага завалить…
На кухні Федір поводив себе так, нібито нічого особливого не трапилося. Намагався не помічати пильного Олениного погляду. Та зрештою не витримав:
— Чого очами їси?
— Чуєш, Федоре, а ти що з дівчинкою зробив?
— Нічого я з нею не робив, — напружився Федір. — А якщо комусь скажеш… — він нахилився до обличчя жінки. — Скажеш — уб’ю! Нічого не було, зрозуміла.
— А штани? Ти був у ліжку.
— Переплутав. Але не чіпав.
— Світлана де?
— Навіщо вона тобі?
— Нехай подивиться.
— На кого?
— На дочку.
Федів боляче схопив Олену за волосся:
— Я ж тебе, сучко, попередив: якщо комусь бовкнеш — уб’ю!
Олена, вирвавшись, схопила зі столу пляшку і замахала нею:
— Не підходь до мене! Зараз усіх розбуджу і всім розповім!
— Ах ти!..
Федір кинувся на жінку. Вони закружляли кухнею. Олена продовжувала махати пляшкою і домахалася до того, що розбила її об кут пічки.
Федір утомився ганятися за Оленою і схопив ніж.
— Я тебе все одно примушу мовчати!
— Кинь ножа!
— І не подумаю!
Шум із кухні розбудив сплячу компанію, проте втрутитися в поєдинок ніхто не встиг. Олені вдалося уникнути удару ножем. Зате живіт від удару «розочкою» перетворився на криваве місиво.

Суд визнав Олену винною у перебільшенні меж допустимої самооборони, але врахував те, що жінка попередила згвалтування неповнолітньої і засудив Олену до двох років позбавлення волі.
Світлана у черговий раз була позбавлена батьківських прав.
Федір же від поранень помер на місці.
Фіналом цієї історії стало те, що старий будинок, облюбований п’яничками, був розібраний.