Сто тисяч за наречену

КОНСПІРАЦІЯ
Влас зателефонував рівно о восьмій вечора:
— Привіт, Еммо! Подзвонив, як домовлялися.
Емма прошепотіла в слухавку:
— Передзвониш.
Влас не зрозумів:
— Що за конспірація? Ми ж…
— Так, тільки оце без ідіотських запитань!
— Не поняв?
— Поки мені не дзвони. Ясно?
— Ясно.
— Я тебе сама наберу. Пока.
— Ну, пока…
ВОРКОТАЛИ МОЛОДЯТА
Усамітнившись в окремій кімнаті, вони вже другу годину воркотіли про потаємне.
Між тим, Емма, пригорнувшись до широких Андрієвих грудей, усе допитувалася:
— Ти мене кохаєш?
Молодий чоловік здивовано відказав:
— Я щойно тричі висловив свої почуття до тебе!
Емма відірвалася від грудей і закопилила губу:
— А ти ще скажи!
— Кохаю.
— Ще, ще!
Андрій заволав:
— Я тебе ко-ха-ю-у-ууууууууу!!!
Емма поспіхом затулила йому рот долонею:
— Чого репетуєш?!
— Ти ж сама просила…
— Але ж не так голосно! Перелякаєш усіх. Андрійчику…
— Що, люба?
— У мене є мрія.
Андрій засміявся. На що Емма здивовано заокруглила очі:
— Ти чого?!
— Вибач. Пригадався смішний анекдот.
— Хм! Знайшов час. Я тут про сокровенне намагаюся…
— Ну, вибач, золотце! Я тебе слухаю.
— Вже й не знаю, як продовжити.
Андрій притиснув до себе кохану, поцілував її в тім’ячко.
— Кажи, я тебе слухаю.
Вона дещо відійшла:
— Весілля треба провести в першокласному ресторані!
— Не заперечую.
— А медовий місяць ми повинні провести на модному курорті.
— Я згоден, люба…
ПРОПАЖА
Андрій працював у солідній батьковій фірмі. Грошенята, звичайно, водилися. Тож, Еммі практично ні в чому не відмовляв. Разом із тим, для проведення весілля вже були замовлені місця в розкішному ресторані, розіслані запрошення. Та раптом… зникла наречена.
Минув день, пробігла ніч, а Емма наче крізь землю провалилася.
Батько Андрія, Василь Степанович, зібрав сім’ю, зробив оголошення:
— Треба шукати Емму. Де — не знаю, але до пошуків потрібно підключити всіх родичів, усіх наших знайомих.
— Подзвони майору Караванчуку, своєму знайомому оперу, — підпрягся Андрій.
Батько спопеляючим поглядом глипнув на сина.
— Ти б ліпше як слід наречених беріг! — дихнув гнівом Василь Степанович. — Про що говорили в останній раз?
— Нічого такого, — сконфузився нащадок.
— А конкретніше?
— Ну, Емма казала, що в неї є мрія…
— Яка ще в біса мрія?! — гаркнув батько.
— Просто Емма хотіла відсвяткувати весілля в пристойному закладі. Ну-у…
— Що ти рознукався?! Чого час тягнеш?!
— Хотіла ще медовий місяць провести на крутому курорті.
— Дитячий садок якийсь! Коротше. Її треба шукати. Дівчина ніби не шалапутна. Можливо, щось із нею трапилося.
«ВАША НАРЕЧЕНА ЖИВА»
Після обіду цього дня на мобільний телефон Андрія зателефонував невідомий. Втомленим голосом він запитав:
— Це Андрій Васильович?
— Так. З ким…
— Це не важливо!
— Тобто? Хто це?
— Кажу ж: не важливо!
— Хто вам дав мій номер мобільного?
— Зараз це не проблема. А тепер про головне. Ваша наречена жива і здорова. Поки що…
— Це що — викрадення?!
— Бачиш, здогадливий!
— Що ви хочете?
— Я вам передзвоню.
— Коли?!
— Чекайте!
ЗНАЙОМИЙ ГОЛОС
Василь Степанович казився від безвиході:
— Що він іще говорив?
— Нічого конкретного, — відказав син. — Сказав тільки, що Емма жива і здорова.
— Умови якісь ставив?
— Ніяких.
— Дивно. Дзвонив на мобільний чи…
— На робочий.
Батько раптом спалахнув:
— А ти, синочку, бачу, спокійний, як удав. Ніби твою наречену й не викрадали. Все місто гуде про цю подію! Не знаєш куди очей діти.
— Чому спокійний? — озвався Андрій, — також переживаю.
— Я цього не бачу! О якій годині дзвонив той бандюк?
— О третій дня.
— Ясно.
— І це…
— Що?
— Як мені здалося, голос того чолов’яги я вже десь чув.
— Так чув чи тільки здається?
— Та ось намагаюся пригадати. Десь чув… Десь чув…
Василь Степанович нервово зітхнув і набрав номер майора Караванчука.
НЕПІДЙОМНА СУМА
Невідомий подзвонив того ж дня. Але вже пізно ввечері.
Сказав коротко:
— Сто тисяч!
Андрій отетерів:
— В мене такої суми немає!
— У баті твого є.
— Зараз стільки немає. Це непідйомна сума!
— У баті є багатенькі знайомі. Коротше. Мені торгуватися ніколи. Я суму назвав. Даю два дні.
Потім вимагач назвав місце, куди мають принести гроші.
А насамкінець невідомий попередив:
— Якщо грошей не буде, то у твоєї нареченої почнуться проблеми. Зі здоров’ям.
НЕСПОДІВАНА РОЗВ’ЯЗКА
Андрій сумку із грішми приніс в умовне місце. Не встиг молодий чоловік роздивитися навколо, як з’явився невідомий у балаклаві на голові.
Дії останнього, певна річ, були наївними. Він навіть не спромігся себе підстрахувати. І за це досить швидко поплатився.
Щойно злочинець отримав із Андрієвих рук сумку з грошима, як несподівано з усіх боків на нього накинулися працівники міліції.
Згодом затриманого запитали:
— Де полонянка?
Чолов’яга спочатку з хвилину дурнувато гигикав, а потім сказав:
— Я вам покажу.
Емма знаходилася в квартирі вимагача. Оперативники, коли ввірвалися до його помешкання, мусили на якусь хвилю розгубитися. Напівроздягнена полонянка лежала з пультом на дивані і дивилася телевізор. Поряд на журнальному столику парувала кава.
Побачивши людей у формі, молода жінка все зрозуміла.
Потім до кімнати завели і її давнього знайомого, Власа.
Презирливо глипнувши на нього, Емма прошипіла:
— Ідіот!

Пізніше наречена категорично заперечувала той факт, що вони із Власом розробили план щодо вимагання грошей.
— Ви не так нас зрозуміли, — робила акцент на слідстві Емма. — Це я у такий спосіб хотіла перевірити Андрієві почуття до мене. Чи варто з ним зв’язувати своє життя.
Та хто ж їй повірить?..