Перша річниця центральної бібліотеки ім.Ю.Ковальського

Є люди особливої долі і особливого життєвого призначення. Вони віддані своїй справі, якій служать все життя. Такою людиною був Юрій Ковальський.
Мудрий керівник, професіонал своєї справи, добрий друг і чудовий сім’янин. Всі добре знають його як поета і журналіста, автора слів гімну Новограда, почесного громадянина міста. Цього року виповнилася перша річниця, як центральна бібліотека міста названа ім’ям Юрія Ковальського, підтвердженням чого є урочисто відкрита минулоріч дошка. Окрім цього, у приміщенні бібліотеки облаштовано стенд «Пам’ять цвіте в серцях», присвячений землякові, де зберігаються його книги, рукописи, посвідчення члена спілки журналістів України тощо.
Друзі, колеги, знайомі згадують про Юрія Івановича як про життєлюба, який ніколи не показував своєї печалі та тривоги, а до людей завжди йшов тільки з хорошим. Він понад усе любив природу, свою маленьку батьківщину, свою Случ, яка його надихала. Їй і присвячено низку віршів:
Благословенні Случі води
Од зміїв чисті, од скорпен!
Два береги — чотири броди,
Припнутий до верби човен
(…) Був поет,
Який гекзаметрами прози
Її прославив на весь світ!

О.П.Гембарський згадує про нього як про мудру людину, професіонала своєї справи і талановитого керівника: «Юрій Іванович був дуже скромною і талановитою людиною. Сільська мудрість, притаманна кожному селянинові, була у нього з народження. Він тонко відчував природу, а у розмові завжди був тактовним. Саме тому він міг спілкуватися однаково добре та вміло як із президентом, так і зі звичайним комбайнером. Юрій Іванович був моїм керівником, я багато чого у нього навчився, а головне — людської мудрості. Він був професіоналом своєї справи, чудово виконував свою роботу. Шкода, що він так рано пішов від нас, адже міг ще багато чого досягнути».
Окрім того, що Юрій Ковальський був справжнім професіоналом, він завжди залишався вірним товаришем. Про це свідчить його міцна дружба з Валентином Грабовським, який, до речі, і допоміг посмертно видати книги Юрія Івановича.
Гарний професіонал, чудовий друг, він — ще і порядний сім’янин. Його дружина Галина Василівна згадує: «Юрій Іванович — надзвичайно порядна людина. Через усе своє життя він проніс любов до матері, жінки. Він, як син, чоловік та батько, з чесністю, любов’ю та відповідальністю ставився до своїх рідних. Він заповів мені видати його твори, і я виконала його заповіт».
Любов Юрія Ковальського до друкованого слова і вічне бажання творити проявлялося у його віршах:
Перший вірш, як перше слово мама,
Народивсь, як на траві роса,
Виспіваними юними устами
Не сказав — в блокнотик записав.

А ще як люди люблять свято Пасхи, так Юрій Іванович любив «Лесині джерела». Це було його улюбленим святом, він же і почав вперше проводити літературні читання. Улюбленому святу присвятив чудовий вірш «Лесині джерела»:
Потопає в чорнобривцях хата,
Косачівна мимо нас пройшла,
Може це і є хвилина свята,
Невмируща сила джерела.
Юрій Іванович завжди залишатиметься у пам’яті своїх земляків, адже частинка його серця залишилася у віршах, які він писав щиро, просто, але геніально. Тепер про нього нам завжди нагадуватиме і центральна бібліотека, яка вже рік гордо носить його ім’я.