«Смертельна лотерея»

ЧИ Є АЛЬТЕРНАТИВА «ТРЕТІЙ ХВИЛІ» МОБІЛІЗАЦІЇ
Оголошення «третьої хвилі» мобілізації і відправлення на війну непідготовленої молоді підняло українців на акції протесту. Чим це загрожує Україні і що можна протиставити нерозбірливому призову?
60 тисяч військових — таку неймовірну для незалежної України кількість збирається призвати влада в армію з «третьою хвилею», відповідно до плану мобілізації, підписаного Президентом. І це при тому, що, за словами воєнкома Київського міського військкомату полковника Володимира Кидоня, тільки п’ята частина призовників підходить для армії за станом здоров’я. І при тому, що корумпованість і нерозбірливість військкоматів при відборі потенційних солдат вже увійшла в приказку.
Що може дати країні призов недосвідчених хлопців, які не тримали в руках зброї? Відповідь одна: тисячі жертв. Запевнення в тому, що усі призвані солдати проходять обов’язкову військову підготовку не витримує критики: всі, хто служив в армії, прекрасно розуміють, що за два-три тижні підготувати до сучасних умов ведення бою хлопців, які абсолютно на цьому не знаються, просто неможливо. Так, звичайно, військам АТО потрібна ротація. Звичайно, армія потребує нових сил. Саме сил. Але не «пушечного м’яса». «Цей призов — схожий на лотерею» — вважає депутат парламенту Сергій Тігіпко. Він принципово не голосував за «третю хвилю» мобілізації. «Про те, як проходить ця «третя хвиля», знають усі. Правда, воліють не говорити про це публічно. Тільки солдатські матері і дружини відчувають жах від того, що відбувається. Тільки соціальні мережі повняться повідомленнями про бюрократичний маразм у військкоматах», — написав політик у блозі на сайті журналу «Новий час».
Тігіпко виступає за створення і підтримку професійної армії. Він вважає такий підхід єдиною альтернативою тій «смертельній лотереї», яка проводиться зараз в українських військкоматах. «Для проведення АТО в Україні є достатня кількість людей, які вже мобілізовані, носять погони і виконують накази, — пише Тігіпко у блозі. — Упевнений, що навіть у Збройних Силах є десятки тисяч людей, які жодного разу не наближалися до зони АТО. А це — люди, які свідомо вирішили будувати кар’єру у війську і вважаються професійними військовими. Більше 300 тисяч людей — тільки в органах внутрішніх справ. Це — також люди в погонах і зі зброєю. Резерв — величезний. Резерв людей, які вже перебувають на службі, навчені і морально готові до участі в АТО. Яких такого роду мобілізація не повинна ні здивувати, ні налякати. Яка кількість цього резерву, — сказати складно. Але, навряд чи, менше 100 тисяч людей. Звідси питання: навіщо мобілізувати молодих хлопців?».
Депутат пропонує упорядкувати мобілізацію і привести її в нормальні межі: проаналізувати склад тих, хто підлягає мобілізації, відібрати тих, хто раніше служив, має відповідний досвід, необхідну у війську спеціальність і кваліфікацію — замість того, щоб призивати усіх підряд, не розбираючи. А ще краще — призначити достойну зарплатню і компенсації військовим і почати підтримку професійної армії.
Ще наприкінці травня група депутатів на чолі з Тігіпком подала в парламент проект внесення змін до Закону про мобілізацію. В ньому парламентарі запропонували на законодавчому рівні заборонити відправляти в зону АТО молодих хлопців до 20 років і батьків, у яких двоє і більше дітей. На жаль, законопроект досі чекає на розгляд.
«Для країни, яка йде до Європи, найбільшою цінністю повинна бути людина, — стверджує Тігіпко. — Ми не маємо права розкидатися людьми. Тим більш — молодими чоловіками, які протягом життя можуть внести суттєвий вклад у розвиток країни і стати батьками наступного покоління українців».
Як визнає сам депутат, його позиція — раціональна і виходить, у першу чергу, з визнання цінності людського життя, а також — з інтересів країни, яка потребує рук і умів молодих спеціалістів, а не їхньої загибелі на полі битви. Крім цієї позиції, є ще позиція матерів, які перекривають дорогу колонам із призовниками, виступаючи проти відправки дітей на фронт. Ця позиція є близька і зрозуміла усім нам — тим, чиї сім’ї бояться отримати повістку, тим, хто не вміє воювати, але може підтримати країну своєю працею і інтелектом.