«Найкоротша і найшвидша дорога — додому, адже там чекають рідні!»

«Дорога — ось де справжня краса. Уявіть собі: Ялта, Карпати, сади Вінниці, золоті хліби Полтавщини. Сьогодні тут — завтра там. Вічний рух!» Ця фраза з відомого телефільму «Королева бензоколонки» вдало підходить під стиль життя далекобійника із 25-ти річним стажем Геннадія Івановича Приймака. Неймовірно, та він народився у День далекобійника. Щороку, в останню суботу серпня, далекобійники святкують своє професійне свято. Багато з них і цей день проводять у дорозі — такі вже нюанси цієї роботи. А насправді робота ця — не з легких, хоча і приваблює дорога, подорожі, нові люди, країни, купа вражень. Про різні сторони життя далекобійника нам розповів Геннадій Іванович.
— Розкажіть, як ви обрали таку незвичну професію? Скільки вже часу за кермом?
— Про те, що оберу професію водія, я знав ще у дитинстві. Це було моєю заповітною мрією. Ще малим я цікавився технікою і любив їздити на тракторі. Також я маю сильний потяг до подорожей, нових країн, людей та незабутніх емоцій. Тому після армії я зрозумів, що стану водієм дальніх рейсів. І ось вже 25 років — я за кермом.
— У яких країнах ви побували? Де живеться найкраще? Де найкрасивіші жінки?
— Я багато де був. Усе, мабуть, не перерахую. Це — Іспанія, Португалія, Франція, Німеччина, Грузія, Казахстан, Фінляндія, Польща, Молдова, Росія та ін. Найбільше вразила Німеччина. Стосовно жінок, то найкрасивіші, звісно, в Україні. Тут навіть мови немає. Не секрет, що наші жінки відомі своєю красою по всьому світу і це — чиста правда!
— Яка поїздка була для вас найтривалішою?
— Найдовша поїздка була у Грузію. Мене вдома не було півтора місяці. Саме у цей час у мене народився син. Тоді по-особливому довго тягнувся час. З досвідом я зрозумів, що найкоротша і найшвидша дорога — додому, адже там чекають рідні!
— Геннадію Івановичу, якщо порівнювати стан доріг, то де вони кращі, а де гірші?
— Найкращі, звісно, у Європі. Всі вже знають, що дороги в Україні — велика проблема. Я маю надію, що згодом наші дороги будуть не гірші, аніж у будь-якій європейській країні.
— Ви надзвичайно багато часу проводите у машині. Яке ставлення у вас до свого «дому на колесах»?
— З кожною поїздкою все більше звикаєш до машини. За цей час вона стала для мене другою домівкою. Інколи йдеш додому — і так не хочеться її кидати. Я дуже люблю, щоб у машині панували чистота і порядок. Постійно слідкую за її технічним станом. Не повірите, але вхід у взутті у мою машину — заборонений (сміється).
— Як родина ставиться до вашої роботи, адже вас так багато часу не буває вдома?
— Дружина вимушена була звикнути, хоча і хвилюється, коли я у дорозі. Через постійні рейси я пропускав багато важливих подій, у тому числі, перші дзвоники і випускні вечори власних дітей. Та моя родина звикла, і у нас немає непорозумінь.
— Ви буваєте у багатьох країнах. Яка там позиція стосовно теперішніх подій в Україні?
— У Європі люди об’єктивно оцінюють усі події, тому підтримують нас та співчувають. Звичайні перехожі та місцеві далекобійники постійно запитують, що нового у нас, та бажають витривалості. У Росії люди, на жаль, дезінформовані, тому і позиція їх, зрозуміло, категорична. Наша думка їм не цікава і неправильна, правда одна — яка лунає з їхніх телевізорів.
— Чи існує у далекобійників, так званий, кодекс честі?
— Існує. Ми завжди зупиняємося, коли бачимо, що водій має якусь проблему, намагаємося йому допомогти. Також водії передають по рації певні прохання, інформують про якісь проблеми.
— Геннадію Івановичу, а чи є у підкорювачів доріг якісь забобони?
— Не повірите, але є. Ми остерігаємося чорних котів та порожніх відер. Також ми вже знаємо, що не можна з собою брати запчастину з машини, яка вже була у дорожній пригоді.
— А є у вашій машині якісь обереги?
— Кожен далекобійник возить із собою іконку. Я також маю молитву на своє ім’я. Нещодавно я був на святкуванні Дня Незалежності і мені подарували ляльку-мотанку. Я надіюся, що надалі вона буде мене оберігати у дорозі.
— Що потрібно вміти, щоб стати далекобійником?
— Перш за все, — це бажання. Важливо мати справжню витримку та стаж водія. Потенційний далекобійник повинен любити подорожувати та звикнути до життя «на колесах».
— Дякуємо за щирі відповіді. Бажаємо вам гладких доріг та хороших на них людей.
— Дякую. А я вітаю з Днем далекобійника всіх своїх колег. Легких вам кілометрів та гарного настрою!