IT-спеціаліст Володимир КОЛЕСНИК: «Мрія — щоб моя справа приносила людям лише радість!»

Їх називають підкорю­вачами цифрового світу та людьми, котрі керують прогресом. Чомусь так сталося, що більшість серед них — чоловіки. Можливо, тому, що прогрес не любить творчості, а потребує практичного розуму, логіки та позбавленого стандартів погляду на світ. Принаймні саме такими більшість із нас уявляє комп’ютерників.
13 вересня вони відзначають професійне свято — День програміста. Їх повсякденною роботою є те, про що колись могли мріяти, хіба що, письменники-фантасти. Сьогодні ж комп’ютеризація настільки щільно увійшла у наше життя, що ніхто вже не може уявити собі життя без комп’ютера. Якою буде комп’ютерна галузь через 50-100 років — залежить лише від цих спеціалістів. А фантазії у них, будьте впевнені, вистачить — он уже скільки всього навигадували!
Напередодні професійного свята пропонуємо вам інтерв’ю з одним із місцевих ентузіастів у галузі комп’ютерів — директором Центру інформаційних технологій «Адмінсервіс» Володимиром Колесником, офіс якого знаходиться на Радянській, 3.
— Володимире, з чого починалася твоя комп’ютерна «пристрасть»?
— Після 8 класу я часто пропадав у кабінеті інформатики і навіть прогулював через це інші шкільні уроки. Після 9-го класу вступив на факультет програмування у філію Рівненського економіко-гуманітарного інституту. З того часу у мене стали з’являтися перші замовлення на комп’ютери — налаштовував, збирав із запчастин. Робив це дешево і швидко, тому одразу мав клієнтів. Потім навчався у Харкові, паралельно пішов працювати інженером-програмістом. За цією спеціальністю працював у різних організаціях.
— Що змушувало тебе змінювати місця роботи?
— Переконання, що коли ти можеш рости у професії, але немає куди, то це — не для мене. Тому вирішив відкрити власну справу, щоб самореалізуватися та мати змогу забезпечувати свою сім’ю.
— Чи працюєш ти над розробкою сайтів?
— Мені часто це питання задають. Мовляв, займаєшся ремонтом — то зроби сайт. Ні, я не роблю сайти, але маю партнерів, до яких звертаюся у разі потреби. Насправді, щоб зробити нормальний сайт, треба, як мінімум, три-чотири людини: фахівці з програмування, дизайну, верстальник, керівник проекту, який поєднає роботу цих спеціалістів.
— Чи можна бути фахівцем з усіх комп’ютерних спеціальностей?
— Я пробував себе у різних напрямках і зрозумів, що неможливо. Я займаюся ремонтом, маючи у цьому вже велику практику, комп’ютерною автоматизацією підприємницької діяльності (виробництв, магазинів) та встановленням відеоспостереження. Також встановлюю, навчаю та обслуговую програми обліку та звітності для приватних підприємців. Адже невдовзі у паперовому вигляді документацію взагалі заборонять, замінивши її електронною.
— Що найважче у твоїй роботі?
— Коли займаєшся улюбленою справою, то неможливого немає. Інша справа, що робота з людьми — це завжди відповідальність, а ще — різні характери, настрої. Доводиться бути ще й психологом, шукаючи індивідуальний підхід до кожного.
— А що свого часу найбільше привабило тебе у професії?
— Новизна. Колись досить часто змінював місця роботи, бо це «затягувало», а мені набридала монотонність. Розумів, що у цій роботі постійно можна опановувати нове, бо прогрес не стоїть на місці. Найбільше мені подобається, коли клієнт задоволений роботою. Думаю, це головна винагорода у будь-якій роботі. Звісно, не треба забувати й про нові знання: тренінги, семінари, спілкування з колегами-фахівцями.
— Є мрія, яку ти би хотів досягти у своєму бізнесі?
— У мріях — триповерховий ІТ-комплекс, де кожен кабінет працював би за окремим направленням. Зрозуміло, що це потребує великих коштів і попиту. Мабуть, потрібен час, аби в Україні можна було б знову реалізовувати подібні бізнес-плани. Серед більш реалістичних завдань — побудувати свою роботу таким чином, щоб можна було забезпечити якнайбільше потреб клієнтів. Іншими словами — створити організацію, яка приноситиме лише радість. Бо коли техніка працює без збоїв, — це на користь будь-якій справі. Отже, спеціаліст, який про це подбав, — на своєму місці.
— Сьогодні багато хто займається обслуговуванням комп’ютерів. Відчуваєш конкуренцію у цьому?
— Конкуренція завжди є, і роботу своїх конкурентів я бачу. Але намагаюся дружити з ними. Не лише у Новограді співпрацюю з багатьма спеціалістами, які є професіоналами — взаємодопомогу ніхто не відміняв. Радість не в тому, щоб забрати у когось клієнта, а у тому, щоб клієнт чи конкурент суміжних галузей дав тобі хорошу рекомендацію за якісну роботу, а ти — комусь. Тим паче зараз, коли люди обережно використовують кошти і користуються послугами перевірених фахівців. До речі, саме тому я практикую послугу «сімейний IT-спеціаліст».
— Пригадай, чи траплялися оригінальні замовлення, клієнти?
— Багато моїх послуг клієнт може назвати оригінальними, особливо — у сфері відеоспостереження чи автоматизаціїї. Бо вони потребують індивідуального підходу, залежно від побажань замовника. А фантазія людська, як відомо, — безмежна. З веселих випадків — коли грабіжник на підприємстві побачив камеру і, щоб приховати своє обличчя, на драбині піднявся до неї і накрив своєю шапкою. Саме під час цієї процедури відеокамера зафіксувала запис його обличчя на весь екран і зберегла в архів!
Одного разу, після монтажу, до нас звернувся співробітник магазину: чи вже працює відеоспостереження? Хоч запис вже відбувався, ми пожартували, що ні. Працівник підійшов до камери і став смішити оточуючих на камеру. Бачили б ви, як змінилося його обличчя, коли ми показали йому запис!
— Який найкращий подарунок для програміста у професійне свято?
— Ми — звичайні люди, тому найкращий подарунок — це слова вдячності. Ті, з ким я працюю, — це люди з почуттям гумору. Тому щось жартівливе однозначно підніме настрій. Це зараз потрібно людям в усій Україні — піднімати настрій і не лише програмістам.
— Що ж, «Звягель» бажає, щоб віруси не надокучали, новизна у роботі не втрачалася і радувала, а «Вінда» — не зависала!
— Дякую!