Вони — професіонали: лікують ліками, квітами і позитивом

Успіх будь-якого колективу — не лише у мудрому керівництві. Бо яким би умілим і талановитим спеціалістом не був керівник, без творчого підходу до роботи його колектив приречений на буденність. Якщо ж зі звичайних робочих моментів керівник уміє створити щось «для душі», — будьте впевнені, що це піде на користь усім. Хочете приклад? Будь ласка.
ТВОРЧИЙ ПІДХІД ДО РОБОТИ — КРАЩИЙ ЗА ЛІКИ
Завідуюча центральною аптекою №217 Тамара Сахненко за 31 рік своєї роботи на керівній посаді реалізувала чимало творчих задумів. Попри те, що фармація — вкрай відповідальна і серйозна робота, від якої залежить найцінніше — здоров’я людей. Здавалося б, виконуй чіткі професійні постулати, роби роботу сумлінно і спокійно собі накопичуй трудовий стаж. Так живе багато людей, але, на щастя, не усі. Боротися із негараздами, невтомно рухатися вперед, а головне — бути творцем життя, а не звичайним його спостерігачем,— про ці негласні правила колективу аптеки №217 зайвий раз ніхто не нагадує. Але вже з перших кроків коридорами аптеки розумієш — саме за цими правилами тут живуть і працюють. Численні професійні відзнаки та втілення великої кількості креативних ідей, без яких нині важко уявити Новоград (взяти хоча б конкурс «Моє квітуче місто»), — це лише підтверджує.
От скажіть, будь ласка, де ще ви бачили «кабінет чайної церемонії»? Так, на усіх підприємствах можна знайти час, щоб попити чаю з колегами. А тут до цього підійшли творчо — щодня, о 10-й, на чай усіх скликає спеціальний дзвоник. Чаї, зауважте, фармацевти п’ють особливі — з лікувальних трав, власного приготування. За такою смачною 10-хвилинкою можна поспілкуватися, порадитися. Одне лише слово «церемонія» на початку робочого дня, погодьтеся, дарує відчуття, що тріумф — не за горами.
Якщо ж раптом це відчуття після важкого робочого дня зникає, то для такого випадку — «квіткові поради» на стінах. Прочитав — і настрій піднявся, і впевненість у собі повернулася. Наприклад: «Добре чи погано зараз — ситуація зміниться», «Позбавтеся від усього, що некорисно, негарно чи не приносить радості», «Щодня робіть щось добре для людей», «Живіть за законом трьох «Е»: енергія, ентузіазм, емпатія (співпереживання)». Чому ж поради — «квіткові», — спитаєте ви? Тому що поруч із кожною порадою — зображення тієї чи іншої квітки. І це — не випадково, бо квіти тут люблять. І саме з квітами тут пов’язують багато ідей.
Ще один прояв творчого підходу до роботи — фото працівників за роботою, перед входом у кожен кабінет. Ще двері не відкрив, а вже знаєш, хто тут працює. І обов’язково люди на фотографіях — усміхнені. Коли ж, разом із ліками, в аптеці отримуєш порцію позитиву, то й одужуєш швидше. Звісно, якщо сам віриш, що добро і творчість лікують.
ЯКЩО НЕМАЄ ПІЛЬГОВИХ ЛІКІВ, — ВИННА НЕ АПТЕКА, А ДЕРЖАВА
Звісно, робота фармацевтів — це далеко не завжди радісні усмішки. Одне лише пільгове забезпечення нерідко обертається для колективу проблемами, попри те, що жодна приватна аптека цим не займається. Тому колектив розуміє, що виконання соціальних програм в Україні — справа невдячна. Але хто впорається із цією нелегкою справою, як не комунальна аптека?
— Соціальні програми — одна з важливих фармацевтичних послуг, які надаємо, — розповіла завідуюча аптекою Тамара Сахненко. — На жаль, пільговики не завжди розуміють, що у тому, що ми не можемо забезпечити усіх пільговими ліками, аптека не винна. Проблема у коштах, яких у бюджеті немає. Не розібравшись у цьому, дехто кричить і обзиває працівників…
Одна з особливостей центральної аптеки у тому, що тут виготовляють індивідуальні ліки за рецептами лікарів. Таких ліків не робить жоден завод, тому за ексклюзивними краплями, мазями та суспензіями приїжджають звідусіль: з Корця, Баранівки, Ємільчиного тощо. Крім того, 217-та забезпечує людей підконтрольними препаратами. Наприклад, марганець у місті відпускають лише тут.
— Незважаючи на недосконалу законодавчу базу та хаотичне відкриття аптек у місті, ми вистояли, — не без гордощів за свій колектив говорить завідуюча. — Люди нам довіряють і йдуть до нас як за ліками, так і за порадами. Звісно, ми обурені тим, що кількість аптек у місті нині значно перевищує потребу. Є підозра, що низка з них відпускають дітям специфічні ліки, які призводять до вад здоров’я.
— Натомість у нас існує система контролю за якістю ліків та їх відповідного збереження, — наводить аргументи високого рівня роботи свого колективу Тамара Романівна. — Якщо раніше на фармацевтичному ринку України було близько 3 тисяч найменувань ліків, то тепер — близько 13 тисяч. Повірте, розібратися у такому асортименті непросто. Але серед наших професіоналів — 2 Заслужених працівники охорони здоров’я України, 28 провізорів із вищою освітою, 71 фармацевт. Щотижня проводимо заняття з фармакології, фармацевтичної опіки, незалежної аптечної практики. Зрозуміло, що доводиться працювати в умовах, коли купівельна спроможність населення недостатня, а ліки — дорогі. Тому працюємо над тим, щоб у кожній групі препаратів був вибір і дешеві ліки. Маємо асортимент до 4 тисяч найменувань. Дорогі препарати доставляємо на замовлення, впродовж доби.
Виконання ліцензійних умов потребує від аптеки постійних затрат з ремонту приміщень та оновлення обладнання. Разом із владою колектив працює над збереженням сільської аптечної мережі. Завдяки цим зусиллям, практично в усіх селах організовано реалізацію ліків через аптеки та аптечні пункти, ФАПи.
Ще тут постійно шукають шляхи тісного спілкування з населенням. Серед останніх проектів — відкриття в аптеці «Кабінету літньої людини», на підтримку всеукраїнської соціальної програми «60+кардіо». Слід сказати, що відвідувачі 217-ї аптеки активно йдуть на безкоштовний прийом до лікаря, який порадить, як уникнути чи лікувати ті чи інші проблеми. До речі, зарплату лікарю платить аптека, і це, як показує практика, потрібна для людей послуга.
«МОЄ КВІТУЧЕ МІСТО» — ВІЗИТКА МІСТА ПІД ЕГІДОЮ ФАРМАЦЕВТІВ І ЖІНОЧОЇ РАДИ
«Ніколи не здавайся», «Будьте самими собою і ніколи не будьте рабами» — ці девізи у кабінеті Тамари Сахненко, поза сумнівом, допомагають жити і працювати не лише їй. Про таку велику кількість спільних із колективом професійних відзнак будь-який колектив може лише мріяти. Недаремно у Палаці «Україна» саме цьому новоградському (!) колективу, на чолі із цією завідуючою, аплодувала уся країна під час вручення найвищої фармацевтичної відзнаки — «Панацея-2009».
Тамара Романівна завжди гуртувала навколо себе найактивніших і найуспішніших жінок міста. Саме їм належить ідея відомого конкурсу — «Моє квітуче місто». За десять років цей конкурс змінив Новоград, зробивши його заквітчаним і яскравим. Біля кожного дерева на центральних вулицях — чорнобривці, біля кожного магазину чи підприємства — квіткові клумби, а господарі з року в рік змагаються між собою у кращому оформленні присадибних ділянок. Усе це — результат копіткої роботи усіх городян та невтомного творчого підходу організаторів конкурсу.
Так сталося, що цього року, через війну на Сході України, багато місцевих планів довелося відкласти до кращих часів. Тому традиційного підведення конкурсу не буде. Втім, старання городян не пройшли даремно, й усі креативні і дбайливі, як обіцяють організатори конкурсу, помічені та будуть відзначені, якщо не грошовими преміями (гроші спрямували на АТО), то добрим словом — обов’язково.
Серед місцевих організацій, фірм та установ Тамара Сахненко відзначає найактивніших: медичний коледж, автовокзал, машинобудівний завод, швейна фабрика, хлібозавод, «Новофарм Біосинтез», храм у «Світанку», школи №5, 8, 1, 6, інженерний полк, музей Лесі Українки, дитячі садки №6 та 16, ресторан «Случ», кафе «Шедевр» тощо.
Найзаквітчанішою вулицею у Новограді вже охрестили вулицю Лянгуса. Жінки тут беруть приклад одна з одної і впевнено тримають лідерство: Раїса Лобанова (вул.Лянгуса, 17), Лариса Розсадіна (вул.Лянгуса, 19), Тамара Кравченко (вул.Лянгуса, 21), Валентина Приймак (вул.Лянгуса, 22б), Інна Тропак (вул.Лянгуса 14/3).
Серед жінок, які прославилися своєю любов’ю до квітів: Валентина Поліщук (вул.Коцюбинського, 19), Валентина Мостович (3-й Коростенський провулок, 20), Любов Гнітецька (вул.Войкова, 27/2), Анна Чижикова (вул.Декабристів), Валентина Христич («Смолка»), Марія Рибачок (вул.Житомирське шосе, 31), Ганна Пелешок (вул.Дружби, 19), Евгенія Журавель (вул.Житомирське шосе, 13), Віта Каленюк (вул.Чехова, 26), Людмила Панасюк (вул.Волі, 72).
Зусилля цих людей доводять, що, попри усе, віримо у найкраще — для України, міста, кожної місцевої сім’ї.