Референдум про вступ до НАТО — це наша відповідь і Путіну, і Європі, й українській владі

З 28 країн-членів НАТО лише в трьох країнах — Іспанії, Словенії, Словаччині — відбувся референдум щодо вступу цих країн до Альянсу.
Всенародне опитування — це лише спосіб сформувати громадську думку в контексті набуття членства в НАТО. Позитивна відповідь на запитання референдуму 26 жовтня надасть додаткових аргументів Україні щодо приєднання до найефективнішої системи в міжнародному безпековому просторі.
Вторгнення Росії в Україну є опосередкованим вторгненням і в ЄС, адже Україна позиціонує себе як частина об’єднаної Європи.
Російська агресія й окупація частини нашої території — виклик глобальному миропорядку у ХХІ столітті, брутальне порушення основоположних принципів міжнародного права, цілей і принципів Статуту ООН і міжнародних зобов’язань Росії.
Сьогодні нам пропонують формулу — отримати від НАТО все, крім самого членства. Проте НАТО не надаватиме захист країні, яка не входить до її структури. Тому підтримати пропозицію «Батьківщини» і надати народу можливість висловитись — це обов’язок влади, яку привів Майдан. Щобільше, вона повинна не перешкоджати референдуму і провести інформаційну кампанію для отримання позитивної відповіді.
Якщо влада сама не може визначитись, що вона хоче, і коливається під тиском багатьох, справді непростих факторів, зокрема, й нічних дзвінків від Путіна, то суспільство має право сказати своє слово, коли постала реальна загроза суверенітету й територіальній цілісності держави.
Українці сьогодні самі дійшли до висновку про необхідність членства в Альянсі, і з цим необхідно рахуватись. Референдум про вступ до НАТО — це можливість продемонструвати російсько-терористичним бандам наш протест. Це спосіб показати, що ми — проти політики Кремля.
Сьогодні, згідно з багатьма соціологічними опитуваннями, підтримка суспільством членства України в НАТО сягає 54% — за вступ України до Альянсу. Уперше переважає кількість прихильників членства над противниками. Ця ситуація склалася й без проведення інформаційної кампанії. Такий результат став наслідком агресії та інформаційної кампанії, яку проводить Кремль проти нас, — кампанії цинічної, підлої й підступної, кампанії крові й убивств.
Сьогодні, у час протистояння, я абсолютно переконаний в успішності референдуму. Проте, якщо із цим зволікатимемо, ми дезорієнтуємо власний народ, а внаслідок затягування війни — можливі залаштункові перемовини й домовленості з Путіним щодо нашого невступу до НАТО, на що перелякана й розгублена влада може піти.
Це — поразка.
Ми повинні бути цілеспрямо­ваними щодо НАТО. Наша відповідь буде й Путіну, і Європі, й українській владі.
Путіну цим результатом ми скажемо — руки геть від України! Путін може закидати владі щодо членства в НАТО — але не народу.
Висловлювання українців за НАТО буде подачею заявки на членство до народів країн — членів Альянсу. Рішення буде постійним нагадуванням і для Меркель, і для Обами, і для всіх західних лідерів, що потрібно на нього давати відповідь.
Наше право бути в системі колективної безпеки НАТО зазначено в установчих документах НАТО. На саміті в Бухаресті у квітні 2008 року Альянс уже заявив, що «Україна… буде членом НАТО».
Позитивна відповідь на референдумі про вступ до НАТО не лише посилить позицію влади в нашій державі, але й змусить її робити все можливе щодо інтеграції в НАТО.
Можливо, набуття членства відбудеться й не відразу, проте думка суспільства неодмінно прискорить цей процес.
Іноді опоненти закидають відсутність відповідних реформ, необхідних для вступу до НАТО. Проте влада має відповідальність перед виборцями здійснювати ці реформи сьогодні. Ми всі — з Майдану, і знаємо, що під тиском народу — це буде зроблено швидше.
Референдум буде успішним, якщо всі прихильники НАТО візьмуть участь у голосуванні. Диванна сотня повинна почати діяти — зокрема, проголосувати «за» на референдумі, а перед цим переконати своїх сусідів, родичів та друзів також зробити це.
Наш голос на референдумі — це геополітичний постріл у бік агресорів та їх імперських планів, яким потрібно покласти край. Референдум — це асиметрична, «гібридна» відповідь на гібридну війну проти нас, це позиція правди, за якою — сила!
Є рішення побудувати стіну на кордоні з Росією. Проте бетонний мур можна обійти, проламати важкою технікою. Натомість, вибудувавши за допомогою референдуму стіну цивілізаційну, стіну цінностей, ми себе оточуємо морально-духовною оболонкою, яку не зможе перейти всіляка імперська нечиста сила.
Це буде непоборна стіна, що відмежовуватиме наше майбутнє від минулого.