Поминання 40/2014

7 жовтня — рік світлої пам’яті Василя Івановича СИДОРЧУКА

Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить, серце болить. Навіки покинув нас, дорогенький, як важко без тебе нам жить.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

5 октября — пять лет, как трагически погиб этот красивый и жизнерадостный человек — Анатолий Антонович ГОЙКО

Ушёл ты от нас, Толя, не сберегли тебя. Прости, любимый, прости… Все, кто знал Толю, вспомните и помяните.

Родители

5 октября — 10 лет, как перестало биться сердце нашего дорогого, любимого мужа, отца, дедушки — Владимира Павловича ФОМОВСКОГО

Ты ушёл из жизни, но душой ты навсегда будешь в наших сердцах. Сколько бы лет не прошло, мы вечно будем помнить и любить тебя. Все, кто знал Володю, — вспомните о нём и помяните его добрым словом.

Скорбящие жена, дети, внуки

2 жовтня минуло 10 років світлої пам’яті Володимира Миколайовича АНДРІЙЧУКА

Як день, ти згас, пішов від нас, з життям так рано розлучився. Тож знай, рідненький, ти в серцях навіки залишився. Царство Небесне твоїй щирій, добрій душі. Просимо, хто знав нашого Володю, згадайте і Ви.

Сумуючі мама, брат, дружина, діти, рідні, близькі, знайомі

9 жовтня минає рік, як немає з нами любого батька, дідуся — Володимира Івановича ГУМЕНЮКА

Коли ти втрачаєш рідну людину, земля утікає з-під ніг, і серце пече і зникає надія — ти втратив кусочок себе. І хочеш кричати від болю, упасти, сховатись, втекти, не бачить й не чути нікого, усіх і себе проклясти. Розбиваються усі надії і мрії зникають в цей момент, в душах лунає голос голосіння, і біль зжирає серце кожен день. О, як жорстоко — світ немов помер. Невтішні молитви шепочуть губи. І одного лиш хочеться тепер — щоб ти наснився... і сказав, що любиш... А ми не віримо, що тебе немає, бо в нашім серці ти живеш. Тебе не бачимо, але відчуваєм, що разом з нами ти ідеш. Помолимось за тебе, тато, і свічка світла спалахне. У Бога ласки поблагаємо, бо щиро любимо тебе.

Твої сумуючі діти...

Частинку серця нашого відносять серця, котрі пішли від нас на небеса...

5 жовтня минає три роки, як пішли від нас найдорожчі нам люди — Тетяна та Богданчик ФАРЕНЮКИ

В той день навкруг життя буяло, а серце так хотіло жити. Вас в нас, дорогенькі, не стало, і ми не в силах щось зробити... Пішли ви від нас в самому розквіті життя, і в нашій пам’яті навіки вам не буде забуття. Були для нас ви, наче пташки, мов щебетливі солов’ї. Без вас і сумно нам, і важко, і серце плаче кожен день... Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі чоловік, батько, мати, рідні, куми, друзі

7 жовтня минає рік, як пішла у вічність Поліна Степанівна БРАЦЮК

Якби могла ти довше жити, були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, — була найкраща в світі ти. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне і вічний спокій.

Вічно сумуюча вся родина

1 жовтня минуло 9 днів, як пішла з життя моя рідна матуся, бабуся — Олена Микитівна КОЛОДІЙ

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи…

Дочка, онуки, рідні

28 вересня минуло 10 років, як немає з нами люблячого чоловіка, батька, дідуся — Олександра Михайловича ПРОХОРОВА

Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем, назавжди ти в наших серцях.

Вічно сумуючі дружина, діти, внуки та сім’я Паламарчуків

4 жовтня — 9 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини, люблячої дружини, матусі, бабусі — Галини Кирилівни ПАПЧЕНКО

Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Хай Господь дарує Царство вічне і спокій душі твоїй. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає — пом’яніть.

Сумуючі чоловік, діти, онуки, невістка, зять, свати

4 жовтня минає 40 днів, як на 84-му році життя пішла у вічність дорога і рідна нам людина — Марія Борисівна МАРЧУК

Перестало битися Твоє добре, турботливе серце, у якому вистачало тепла для всіх. Ти пішла з життя, залишивши нас у розпачі. Дім став пусткою, а життя втратило свої барви без Тебе. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд із нами. Спи спокійно, наша дорога. Лебединим пухом хай буде Тобі земля і Царство Небесне.

Діти, невістка, онуки, правнуки, рідні та близькі

3 жовтня минає 9 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини — Ольги Севастьянівни КРАВЧУК

Якби могла ти довше жити, були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі ти. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне і вічний спокій, наша рідненька. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Вічно сумуючі чоловік, діти, внуки, всі рідні

5 октября — 9 дней светлой памяти дорогой мамы, бабушки — Ларисы Ивановны ЗАЙЦЕВОЙ

Ты нас покинула, родная, настал разлуки скорбный час. Но всё по-прежнему живая ты в нашем сердце среди нас.

Искренне благодарим всех родных, кумовей, друзей за помощь.

Скорбящие дочери Анжела, Людмила, внуки Артём, Эдуард, зять Николай