ПОМИНАННЯ 12/2011

1 апреля — год, как нет с нами Василия Ивановича СИМАКА

Идут года, идёт весна, и солнце светит. Но не увидишь ты его уже никогда. А нам остались пустые дни, пустая жизнь, пустое сердце и душа. Когда есть всё, но нет тебя рядом. Земля тебе пухом и вечное Царство в Небесах.

Скорбящие жена Кира, сын Олег, дочь Таня, внучка Алина

21 марта — 9 дней, как перестало биться сердце дорогого для нас человека Александра Михайловича ВОЛЫНЦА

Низко кланяемся перед Твоей светлой памятью, и сколько бы не прошло времени, — мы будем всегда помнить, вспоминать и молиться за Тебя. Человек, который испытал на себе голодомор, репрессии, гонения, прошёл войну, — достоин памяти и уважения. Пухом тебе земля.

Скорбящие дочь, сын, внуки и правнуки

28 березня минає рік, як перестало битися ніжне сердце найріднішої нам людини Надії Миколаївни ОСТАПЧУК

Рідненька наша! Як важко жити без тебе! Ти так рано покинула нас, запала тиша у домі, не так ясно світить сонечко, серце плаче і душа болить. Як нам не вистачає тебе, твоїх порад, рідненька. Царство Небесне та спокій твоїй душі.

Чоловік, діти, сестри та всі рідні

28 марта — год, как трагически погибла наша любимая Ирочка АНДРЕЕВА-ВЛАСЮК

Кто помнит, — не забывайте, кто забыл, — вспомните.

Скорбящие семья, друзья, однокурсники

22 березня на 92 році пішла з життя наша дорога мама, педагог від Бога Любов Яківна МАКАРЕНКО

Пам’ять про тебе залишиться з нами на все життя.

Сумуючі син, невістка, близькі Дні йдуть, місяці біжать...

27 березня минув рік, як перестало битися любляче і щире серце найдорожчої для нас людини Оксани Андріївни ПИЛИПЧУК

...Низько вклоняємося перед Твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу, — ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за Тебе. А Господь хай пошле Тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, правнуки та всі рідні

28 березня — 5 років, як смерть забрала життя дорогого сина, брата Юрія Борисовича КУЛІБАБИ

Оживіть ви, мої крила, допоможіть мені літати. Свого рідного синочка полечу у вись шукати. Де ти, мій любий синочку? Озовись ти мені. Чи співаєш, а чи плачеш в потойбічній стороні. Не сумуй, кровинко — сину, в тому краю без людей, досить тих сліз, що в мене ллються щодня з очей. Прошу у Всевишнього шлях до сина освятити, без коханого синочка важко так на світі жити.

Мама, брат Олег з сім’єю і д.Сергій

31 березня минає 4 роки, як немає поруч дорогої людини, чоловіка, друга, мудрого порадника, яскравої особистості Георгія Івановича СВІРСЬКОГО

Нема тебе, хоч скільки клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Царство тобі Небесне.

Дружина, рідні

Лєночка, Лєна, Лєнуся... ШНАЙДЕР

Забути немає сил, а повернути — неможливо. Гірка правда...

40 днів, а наче вчора, Ти сміялась і жила. Ти ж для нас була, як сонце! Як повітря Ти була... Дякуємо долі за те, що нас звела з Тобою, подружко прекрасна. Таких мало є. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах.

Подруги Галя, Лєна, Свєта, Валя