ПОМИНАННЯ 38/2011

У скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо. 25 вересня — 2 роки, як перестало битися любляче і щире серце дорогого чоловіка, батька, дідуся Володимира Миколайовича ШУЛЯКІВСЬКОГО з села Теснівки

І знову вже осінь, а тата немає, і сонечко світить, і зіроньки сяють, місяць тихенько по небу пливе. Людоньки добрі, тата згадайте, словом добрим його пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні

22 вересня — 7 років, як немає з нами Євгенія Миколайовича ГНІТЕЦЬКОГО

І не забути, і не вернути. Лиш з болем в серці залишилось жити. Свята земля хай буде пухом, а Господь пошле Царство Небесне твоїй душі та вічну пам’ять на землі.

З глибоким сумом батьки і вся родина

18 вересня минув рік, як пішов у вічність Григорій Іванович БУГАЙЧУК

Рідний наш, Ви були для нас добрим та люблячим чоловіком, батьком, дідусем, прадідусем, гарним господарем, мудрим порадником. Спочивайте з миром. Царство Вам Небесне і вічна світла пам’ять.

З глибоким сумом дружина, діти, онуки, правнуки і вся родина

28 вересня минає 9 днів, як передчасно пішла з життя Лідія Вікторівна ЧЕРКАСОВА

Залишивши біль та безмежну скорботу в серцях своїх вихованців. Вічна пам’ять та Царство Небесне прекрасному вчителю, відмінному класному керівнику, добрій та чуйній людині, котра все життя присвятила вихованню та навчанню молоді. Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким померлої.

З повагою та глибоким сумом випускники ЗОШ №5 1983 року

20 вересня минуло 7 днів,як зупинилося серце дорогої нам людини Олександра Івановича БАБ’ЯРА

Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема… Тобі б ще жити, жити, жити. Лишився біль. Печаль одна.

Вічно сумуючі дружина, діти, батьки

25 років світлої пам’яті Ігоря Васильовича ЗУБРИЦЬКОГО

29.08.1936-22.09.1986 рр.

Змужніли за цей час сини і розлетілись, онуки виросли і правнук народився. Як шкода, що тяжка хвороба до цього часу не дала тобі дожити. Всі, хто знав його, — згадайте і пом’яніть. Царство Небесне твоїй душі і вічний спокій.

Дружина, діти, онуки, правнуки і всі рідні та друзі

9 дней, как ушла в вечность наша дорогая подруга, коллега, Учитель с большой буквы Лидия Викторовна ЧЕРКАСОВА

Пусть говорят, что твой огонь угас, а мы не верим… В проблеске лучей — твой нежный, добрый облик среди нас, и в унисон средь тысячи свечей не удержать горящих блеклых слёз, за твоё счастье, упокой и за беспечность мы молимся… И в мире наших грёз, как прежде, вместе… Память наша вечна!

Администрация и весь педагогический коллектив ЗОШ№5

20 вересня — рік світлої пам’яті дорогої дочки, матусі, бабусі, тещі Зінаїди Петрівни ЛОПАТЮК

Горбок землі мовчить, як все довкола.

І огортає душу тихий жаль,

Що не побачимо ніколи

Ні твою радість, ні твою печаль.

Нема тебе, хоч скільки хочеш клич,

Сама печаль повисла над землею.

У світі серед безлічі облич

Вже не зустріти посмішки твоєї.

Не заросте ніколи та стежина,

Що провела тебе в останню путь,

Похилиться зажурена калина,

І добрим словом люди пом’януть.

Мама, дочка, зять, онуки

24 сентября — 4 года, как нет с нами Александра Ивановича ГОЛОВАНЧУКА

Ты не вернёшься, не оглянешься, не станешь мудрым и седым. Ты в нашей памяти останешься всегда живым и молодым.

Вечно скорбящие мама, братья, друзья и родные

27 вересня — рік, як перестало битися серце люблячого чоловіка, татуся, дідуся Василя Васильовича КОЖЕМЯКА

Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми зламати Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, ти був найкращим в світі татом. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Прости, татусю, що ми тебе не врятували, сто раз прости! Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, діти, онук, онучка, рідні

22 вересня — 40 днів, як помер від тяжкої хвороби Віктор Вікторович ЛЕВЧЕНКО

Ти пішов від нас і залишив нам глибоку душевну рану, печаль і сльози. І скільки б часу не пройшло, ти вічно житимеш у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідний.

Мама, тато, брат

Анатолій Васильович БУГАЙЧУК

7 вересня 1974 року, на 27 році життя, підла рука вбивці обірвала твоє життя, а 27 вересня (рівно через 27 років) минає 10 років, як жорстока смерть забрала нашого сина Олега Анатолійовича БУГАЙЧУКА

Доля відміряла йому 29 років, а мені залишила печаль і сльози. Царство вам небесне і вічний спокій, мої рідненькі.

Дружина і мама