Порядок стягнення аліментів

Порядок стягнення аліментів визначається Законом України «Про виконавче провадження» (далі — Закон). Статтею 74 Закону передбачено, що у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці, стягнення може бути звернене на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.
Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку , встановленому Сімейним кодексом України (далі — СК України). У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника сума боргу визначається, виходячи з фактично отриманої боржником заробітної плати (після утримання обов’язкових зборів та податків) за місцем роботи. Відрахування аліментів із заробітної плати боржника здійснюється на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України. У разі, якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість зі сплати аліментів.
Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів , у разі відсутності заборгованості зі сплати аліментів, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування, повертають постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів . У разі, якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, роз’яснює йому права, встановлені частиною першою статті 87 Закону та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Тобто, стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи.
Якщо відомостей про заробітну плату немає, то борг обчислюється у відповідній частці від середньостатистичної заробітної плати у місцевості, де проживає боржник. Відомості про розмір середньостатистичної заробітної плати державний виконавець отримує в Управлінні статистики.
Відповідно до вимог статті 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за винятком випадків, коли розмір аліментів встановлений у твердій грошовій сумі. Виходячи зі змісту статті 183 СК України, у разі, якщо розмір аліментів , встановлений судом у частині від заробітку (доходу) боржника, буде меншим ніж мінімальний розмір аліментів , передбачений статтею 182 СК України, стягувач має право звернутися до суду з позовом до боржника про відповідне збільшення розміру аліментів.
Таким чином, зміни у законодавстві в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину може служити підставою для перегляду винесеного раніше рішення у випадку, якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів, їх розмір, визначений судом у частці від заробітку (доходу) боржника, буде менше, ніж мінімальний розмір аліментів , передбачений статтею 182 СК України.
Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою зацікавленої особи у порядку , встановленому законом.
У разі виїзду особи, зобов’язаної сплачувати аліменти , на постійне місце проживання до іноземних держав, з якими Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів за рішенням суду проводиться на день виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
З осіб, які працюють за контрактом на території іноземних держав і одержують заробітну плату (доходи) тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Згідно з вимогами статті 164 Кримінального кодексу України, під злісним ухиленням від сплати аліментів слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Крім того, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звернутися з поданням до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України — до виконання цих зобов’язань. Питання про тимчасове обмеження боржника у праві на виїзд за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби без виклику чи повідомлення сторін за участю державного виконавця.