- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
АБО ПРО ТЕЛЕПЕРЕДАЧУ, НЕМІЧНОГО ДІДА, КИЇВСЬКУ КВАРТИРУ, ТАНЦІ НА ПШЕНИЦІ І СПРАВЖНІХ П’ЯНИЧОК НА СЕЛІДолі старих людей, часом, разюче схожі одна на одну — немічність, низка нажитих хвороб, неувага рідних, близьких, оточуючих…Щоправда, є і винятки. Але про них трохи пізніше.Позаторік, у листопаді, у «Звягелі», ми розповідали історію («Прокляття кол
«Життя несправедливе, але все одно прекрасне». Це один із уроків двічі фіналіста Пулітцерівської премії Регіни Бретт із книги «Бог ніколи не моргає». За дивним збігом обставин, я читала цю реальну історію американки, котра одужала від раку і поділилася зі світом уроками свого оптимізму, коли до нас у редакцію прийшла звягельчанка Лілія Калінська. З
У ПАМ’ЯТЬ ПРО КОЛЕГУ ПАВЛА ЛІНЕВИЧА ОСВІТЯНИ ВСТАНОВИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУУ кожній галузі, на щастя, знаходяться фахівці, які виділяються із загальної маси особливою енергією, що веде за собою десятки, сотні людей. Це люди, котрі працюють не лише за «статутом», які не вміщаються у сталі рамки, не перестають вдовольнятися досягнутим, постійно прагнут
Дивлячись на цю красиву жінку, не усім спаде на думку, що у її житті було чимало випробувань. Втім, це була би не Ліна Сахнюк, якби вона здалася під їх тиском. Хоча й мусила свого часу піти з улюбленої роботи у школі, пережити два невдалих шлюби і страшну хворобу, яка прикувала її до ліжка. Тепер усе це в минулому, а історії з її життя можуть стати
Доля інколи невблаганна, і ніхто не знає, що готує вона для нас у майбутньому... Днями у редакцію принесли стару фотографію, 1954 року. На ній — випускники ЗОШ №3: праворуч — Євгенія Тетеря, ліворуч — Тамара Голяк.Світлину принесли на прохання Євгенії Тетері, їй нині — 81 рік. Вже три роки бабуся не встає з ліжка — у неї хворі ноги. Дітей та чолові
Світла, мов добра дитяча казка, та усміхнена, як сонечко у погожу днину, — це про Євгенію Іванівну Тарасюк із села Косенів Новоград-Волинського району. Мабуть, через позитивний бабусин характер квіти настільки полюбили 80-річну господиню, що на подвір’ї Євгенії Іванівни їх не злічити. Ростуть завзято і весело — мають таку ж вдачу, як у бабці. Напев
Перше вересня... Почався новий навчальний рік. Ще зраночку через відкриті вікна було чути голоси дітей, які поспішали з батьками до школи. Я — теж вчителька. Вже на пенсії. Те, про що я хочу розповісти, мене, як маму, дуже приємно вразило. Мова йтиме про сина, Авраменка Романа, який навчався в другій школі, дуже любив займатися спортом, тренер з фу
Оксана Дубас зайшла у редакційний кабінет, коли ми готували у номер поради про те, куди поїхати на літній відпочинок. Як кажуть, тема «гаряча»: пора зараз така, що, окрім відпочинку, мало про що хочеться думати. А ж тут вона — маленька, з втомленим обличчям 28-річна молода жінка, котра не поспішала замальовувати косметикою синці під очима і не соро
Є люди, які після спілкування залишають гарні неповторні враження, бажання зустрітися знову. Щоб поговорити про життя-буття, пригадати цікавинки з минулого рідного краю. Саме таким є наш земляк Микола Ілліч Прокопчук. Знаю його не один рік. Незважаючи на вже немолодий вік, він не бажає коритися рокам, негараздам зі здоров’ям, бо має сильний характ
9 березня свою 95-ту весну зустріла жінка-мати, жінка-трудівниця із села Гульськ — Ганна Москальчук. Народилася Ганна Антонівна на Черкащині, в селянській сім’ї. Життєвий шлях цієї жінки-трудівниці був далекий від безхмарного. Ще у 10-річному віці вона залишилася сиротою, померла її мама. Разом з іншими сестрами її виховували батько з новою дружино
