- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Цю статтю-спогад написала дочка Ірина із розповідей, які запам’ятала ще зі шкільних років до 1978 року про батька Леоніда Антоновича Загорудька (1919-1980 р.р.). Вона переконана, що історія її батька, який, попри всі жахи війни, невиліковні фізичні й душевні рани, не занепав духом, а продовжував жити, віднайшовши справжні цінності життя…Кінець року
Про центр реабілітації нарко- та алкозалежних у Яруні ми писали сім років тому. Головним відкриттям тоді стало те, що від страшних залежностей людей рятують не ліками, а молитвою. У пересічної людини цей факт здебільшого викликає скептичну посмішку — мовляв, колишніх наркоманів не буває. Ті ж, кому вдалося видряпатися з цупких обіймів зеленого змія
ЧИ ПАМ’ЯТАЮТЬ ЧОРНОБИЛЬ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ, ОБТЯЖЕНОМУ НОВИМИ ПРОБЛЕМАМИ?Ось уже 29-й рік місто Прип’ять є промовистим, хоч і безмовним, пам’ятником аварії на Чорнобильській АЕС — найбільшої катастрофи в історії ядерної енергетики. Про це «мертве місто» знімали художні і документальні фільми, про нього створюють комп’ютерні ігри, а моторошн
«Чиясь доля завжди для нас на першому місці. Ми настільки вбираємо у себе чуже, що про своє рідше замислюємося…». Ось так влучно і змістовно, лише декількома словами, професію журналіста охарактеризувала наша колега Галина Кругляк. 16 березня Галина Іванівна святкує ювілей. І хоч не любить вона гучних слів на свою адресу, але хочеться сказати про н
Небагато хто обирає професію змалку і залишається вірним їй на усе життя. Наш земляк-пісняр Микола Куркач — нині Заслужений працівник культури України, довгий час боровся з реальністю, аби залишатися вірним професії баяніста, яку обрав у малому віці. Ще коли йому було п’ять років, він назбирав трилітрову банку вишень і отримав за це свою першу «зар
Нині згадує Світлана Олексіївна Челядіна — Заслужений працівник освіти України — пронизані світлом, наповнені щирістю і любов’ю уроки своїх учителів-мовників у другій Новоград-Волинській школі. Це — Зінаїда Олексіївна Чмельова, Ольга Дем’янівна Якимчук, Марія Іванівна Кулікова — вчителі української мови і літератури — зуміли розкрилити її душу, под
Анатолій Миколайович КОЗАК — добре знана людина у колі колишніх військових. Адже за його плечима — не один десяток літ, пройдених у нелегких буднях, сповнених не лише суворим порядком армійського буття, а й нерідко — чималими ризиками для життя не лише свого, а й багатьох підлеглих.Адже двічі (у 1968-му та у 1980-х роках) довелося виконувати, як то
Родину Пукасів добре знають не лише у мікрорайоні птаходільниці, а й у всьому Звягелі. Воно і не дивно. Адже виховувались діти в родині знаного господаря і майстра на всі руки Івана Пукаса, у повазі до праці, кращих людських чеснот. Родина мала чимале власне господарство, тому синам Віктору, Георгію, Леоніду, сестрі Любі ніколи було, як кажуть, бит
«Дорога — ось де справжня краса. Уявіть собі: Ялта, Карпати, сади Вінниці, золоті хліби Полтавщини. Сьогодні тут — завтра там. Вічний рух!» Ця фраза з відомого телефільму «Королева бензоколонки» вдало підходить під стиль життя далекобійника із 25-ти річним стажем Геннадія Івановича Приймака. Неймовірно, та він народився у День далекобійника. Щороку
Цю фразу вони говорять одне одному щоразу, коли у їх красивій романтичній історії трапляються цікаві ситуації. Наприклад, коли він безпомилково вгадує її бажання і виконує їх під виглядом сюрпризів, або коли вона продовжує сказані ним фрази, розуміючи його з півслова. Вони вдвох могли реготати до двох годин ночі, могли затанцювати посеред вулиці, в
