Щастя, коли тобі кажуть: «Дякую Богу, що ти є».  І так уже — 65 років!

Ця пара — наче з кіно про велике кохання: бракує у житті подібних прикладів, хочеться бути схожими на таких світлих людей та надихатися їх романтичними історіями. Здається, якби ми всі були такими, то наш світ був би прекраснішим. Педагоги Грінченки, знані і шановані в нашому місті люди, 9 травня відсвяткують 65 років (!) щасливого подружнього життя.

Коли я їхала до них на інтерв’ю, найперше мене цікавило головне: у чому їхній головний секрет? Як крізь усе життя вдалося пронести світле почуття, не затьмаривши його життєвими випробуваннями?

Кохання лишає їх молодими

Вони мене вразили навіть не стільки кількістю років у шлюбі, а якістю. Уже з порогу відчутно, що в цій оселі живе любов. Господар гостинно відчинив двері: у костюмі, що йому дуже личить, високий і гарний дідусь, а за його спиною — голубка-дружина, наче за кам’яною стіною поряд із чоловіком, для якого вона в цьому світі — найважливіша людина. То для інших вона — бабуся, для нього — кохана, як і він для неї. І блиск у їх очах, попри поважний вік, не зник.

Високий гатунок почуттів доля дарує можливість пізнати не всім — цьому подружжю пощастило невипадково: вони своє щастя з першого дня створювали, оберігали і далі продовжують цінувати.

Секрет шлюбу — взаєморозуміння

Це була, без перебільшення, розмова з мудрими людьми. Саме мудрість допомагає прожити життя з меншою кількістю помилок і втрат. Та й вчительська професія позначилася — Грінченки завжди жили правильно, порядно, любили життя і людей. Уміння поважати інших і цінувати їх вважають одним із важливих своїх життєвих надбань. За це колишнього директора шостої школи та вчительку математики досі всі згадують з теплом.

З інтерв’ю я повернулася з букетом. Григорій Миколайович у свої 85 чудово знає, як висловити повагу жінці і викликати в неї усмішку. Він це робить у шлюбі щодня, тому його дружина Любов Костянтинівна постійно дякує Богу за те, що доля їх поєднала.

Закохані, хоч і давно вже сивочолі, дивляться одне на одного з такою ніжністю, що розумієш: час для них — не завада, а багатство. І чим більше взаєморозуміння між ними — тим більше багатство.

«У чому ж секрет вашого щасливого і довговічного шлюбу?» — це запитання постало одним із перших. Вони обоє відповіли, що у взаєморозумінні. Гармонія у стосунках народжується лише тоді, коли найперше бажання — зробити світ максимально комфортним для коханої людини.

«Думати не лише про себе, а про людину, яка з тобою живе, щоб вона не нервувала, не сумувала», — у цьому бачить головний секрет свого шлюбу Любов Костянтинівна.

А Григорій Миколайович додає: «Між нами завжди була гармонія, взаєморозуміння. Сприймаємо один одного такими, якими ми є. Усі питання вирішуємо разом. Раніше були зайняті клопотами, тепер більше часу, аби присвятити себе нашій парі. Дякуємо за все, що маємо».

«Направимо на кращу роботу, але лише вдвох»

Навчалися в Київському педагогічному інституті. У групі з ними були декілька хлопців і багато дівчат, тож Григорій роздивився свою майбутню долю аж на четвертому курсі. Пані Любов любить розповідати, як однокурсник запросив її на танець, і вона відчула таке тепло від його руки, що досі його відчуває. А потім вони почали зустрічатися.

Він — молодий фізик, вона — вчитель-математик. Перед розподілом на роботу Любу запросила до себе куратор факультету і сказала: «Кращого чоловіка ти не зустрінеш». А секретар додала: «Я вас направлю на найкраще місце роботи, але тільки вдвох».

Не довго думаючи, подали заяву 2-го травня, а 9-го їх розписали. І направили працювати на Київщину, у село Оріховець.

Не «Я», а «Ми»

— Ми взяли шлюб 9 травня. Тоді, звісно, не знали, скільки проживемо в парі. За 65 років у нашому житті відбулося багато різних подій. Ми народили і виховали трьох дітей (дві доньки та син), маємо сім онуків і сім правнуків. Усі вони тішать нас тим, що вони в нас є. Діти отримали вищу освіту, створили сім’ї. Як цьому не радіти?

«Між собою в нас лише позитив» — цю фразу вони часто повторюють. Ще кажуть: «Роботу свою ми любили. Якби довелося розпочати спочатку, знову обрали би педагогіку. Наші учні завжди нас розуміли і прислухалися до наших порад. Батьки наших учнів нас поважали».

Багато їх учнів — уже пенсіонери, а Грінченки досі за кожного радіють, кому вдалося стати порядними людьми.

«Ви для нас — приклад в усьому», — часто казали їм учні. На все життя запам’ятали напутні вчительські слова: «Головне, щоб ви всі знайшли своє місце в житті і були гарними людьми».

Ще одна радість вчительського подружжя — що їхній шлях проходив поряд із достойними колегами, яких вони цінували за людяність, порядність та співпрацю. «Ми вчилися в них, а вони — в нас», — кажуть про колег.

Напередодні 65-річчя шлюбу розповіли, що вдячні також своїм сусідам, які повсякчас «підтримують, допомагають, налаштовують на добрі справи».

Книги допомогли видати учні

Про своє життя та пізнані у ньому істини вони видали п’ять книжок — на пенсії, коли з’явилося вдосталь часу. Одну з них написали у співавторстві — «Мудрість любові», про свої почуття.

Першу книгу допомогли видати учні, зібравши гроші для своєї вчительки на 30-річчя випуску. Далі письменство пішло-поїхало — із видавництвом книжок допомагали численні друзі, близькі люди. Їм потім автори дарували свої книжки.

Життєва нагорода — діти, онуки, правнуки

Своєю найбільшою життєвою нагородою Григорій Миколайович та Любов Костянтинівна вважають дітей, онуків та правнуків.

Утім діти виростають і йдуть, а батькам потрібно далі жити. Ось чому так важливо, коли є до кого пригорнутися.

— Чоловік завжди відчуває мій душевний стан, — каже Любов Костянтинівна. — Знає, коли мені важко чи не комфортно. Буває, сиджу і мовчу. А він прийде, пригорне, порадить відпустити ситуацію. От зараз руки і ноги в мене мерзнуть, а він мені гріє їх теплим піском…

А навіщо взагалі сваритися?

Люди завжди дивувалися: як вони можуть не сваритися? А вони дивуються, мовляв, навіщо взагалі сваритися? І наводять приклад: от упав, наприклад, квітковий вазон із підвіконня.

Він у такому випадку подумає: «Це, напевно, я поставив його невдало, тому він упав». А вона у той самий момент подумає, що то винна вона: «Коли поливала квіти, посунула вазон, тож він упав». Є причина для сварки? Немає. Тому вони не пам’ятають ситуації, коли сварилися.

Ще є в них цікаві ритуали, пов’язані з позитивними думками, які допомагають позбутися складнощів. Наприклад, за допомогою маятника вчитель фізики визначив в оселі місця з хорошою енергетикою — це їх «місця сили», де обом комфортно перебувати. Таким самим чином Григорій Миколайович визначає енергетику речей, одягу, корисність їжі. Це допомагає подружжю берегти здоров’я.

Раніше обробляли 25 (!) соток городу. Вирощену городину продавали, з цього жили. Тепер обробляють 7 соток, вирощують найнеобхідніше. Серед цього — гарбуз, тож гарбузову кашу часто споживають упродовж року. Вирощують також фруктові дерева і виноград, із якого виготовляють смачне домашнє вино. Роблять напої з квітів кульбаби і бузини. Цю смакоту дуже полюбляють онуки та правнуки.

Подружжя Грінченків — наші багаторічні передплатники. Окрім «Звягеля», виписують інші всеукраїнські видання. Зокрема, «Здоров’я і довголіття», «Життєві історії», «Добрий лікар». Колишні педагоги і зараз багато читають, слідкують за новинами. Жартують, що «Інтернет ще не вивчили», але є в них планшет, який подарували онуки. Через нього ведуть переписку з рідними, відправляють та отримують фото.

Вінчалися на «золоте» весілля

Повінчалися вони через 50 років подружнього життя. Друзі зробили подарунок — зняли про них відеофільм. Час від часу вони його переглядають. На черзі — весілля «залізне». Недаремно так називається — шлюб витримав багато і не зламався.

«65 років — це багато чи мало? — кажуть Грінченки. — Ця дата для нас бажана і ми хочемо її продовжити. Надіємося ще довго прожити в любові та радості».

І ми вам, шановні ювіляри, цього щиро бажаємо!

Юлія КЛИМЧУК