«Хоч ми й із Луганська, — у футболі чи у житті завжди вболівали за Україну…»

Днями у редакції нашої газети побувала молода пара. Як виявилося, хлопець і дівчина приїхали з Луганська, коли там все тільки починалося. Звісно, ми не могли не поцікавитися думкою мешканців Сходу України про нинішні події.
— Поїхали ми звідти ще у липні. Одразу зрозуміли, що нічого доброго з тих подій не буде, — на наше прохання розповіли молоді люди. — Тоді тільки починалися бойові дії у місті. Те, що говорять про Луганськ і Росію, — це маячня. Не знаю, хто голосував на референдумі за незалежну ЛНР, хоча, звісно, такі були... Здебільшого, це люди похилого віку, у яких бракує грошей, і які вірили, що Росія їх підтримає. Проте, хто справді хотів туди, — той давно поїхав.
В’ячеслав розповів, що у Новоград приїхали тому, що тут живе мама його дівчини Анни. У нього ж у Луганську залишилися рідні, бо їм просто немає куди виїхати. Нині в обласному центрі нічого не працює, хліб у місто привозять раз на тиждень. У батька Анни сепаратисти відібрали бізнес, заборонили вивозити будь-яке обладнання з цеху, позбавили людей роботи, а на відібраній території організували військову частину.
— Коли у Луганську почали вивішувати російські прапори, то у мене це викликало несприйняття і заперечення. Хоча тут, у Новограді, мені дорікали: мовляв, чого приїхали сюди — ви ж підтримували сепаратистів… Зрозумійте, що не всі люди, котрі там мешкали, підтримували те, що відбулося, — пояснила свою позицію Анна. Особливо це можна сказати про молодь, прогресивну і сучасну частину населення Луганська.
Молоді люди розповіли, що у них багато друзів у різних регіонах України. Що їм не чуже українське, хоч і змалку розмовляють вони російською. Зрештою, у футболі вони завжди вболівали за Україну, і своє життя планували тут... Як би там не було, у Луганську довелося залишити квартиру, роботу, перспективні плани, а у Новограді — все розпочинати з нуля.