В.ВЕСЕЛЬСЬКИЙ: «Те, про що так довго говорили, — нарешті звершилось!»

Перефразовуючи відомий вислів, хочу з радістю відзначити, що в Житомирі нарешті завершилась дійсно сумнозвісна й досить тривала епопея з призначеннями керівників підприємств, установ, організацій — об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. В тому числі — й ряду медичних закладів. Довго точились дискусії й обговорення кандидатів на посади — прикро, що часто їх хід (а то й результати) визначали думки й переконання людей, надто далеких від адекватного розуміння реального життя, діяльності, проблем та шляхів і методів їх вирішення, зокрема, галузі охорони здоров’я.
Буду говорити саме про медицину, оскільки я особисто причетний до неї, як — без зайвої скромності — ніхто інший із тих, хто сперечався під час «багатосерійних» «громадських слухань» та «обговорень», чи ж таки достойні представлені кандидати обійняти відповідні посади. Адже свій трудовий шлях розпочав у 1981 році хірургом у Бердичівській центральній районній лікарні, затим очолював Базарську дільничну в Народицьому районі, Попільнянську центральну районну лікарню, керував Новоград-Волинським міськрайонним територіальним медичним об’єднанням — у той час за допомогою місцевої влади створив найкращу в області матеріально-технічну базу в лікувально-профілактичних закладах міста та району, зробивши ставку на реформування й реорганізацію охорони здоров’я, відповідно до вимог часу, з метою максимального наближення надання медичної допомоги жителям міста та району.
Паралельно пройшов шлях і громадської діяльності: був депутатом Базарської сільської ради, Попільнянської районної ради, Новоград-Волинської міської ради (крім того — першим головним лікарем, який став членом міськвиконкому), депутатом Житомирської обласної ради другого, третього і четвертого скликань (а також — головою її постійної комісії з питань охорони здоров’я материнства і дитинства).
З 1998 року працював заступником міністра охорони здоров’я України, заступником начальника з лікувальної роботи Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, першим заступником начальника Департаменту медичного забезпечення та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України з присвоєнням спеціального звання «підполковник міліції», заступником начальника лікарні відновлювального лікування МВС України.
З 2005 року виконував обов’язки та працював начальником Головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації, першим заступником міністра охорони здоров’я України, заступником начальника медичного управління Державного управління справами, начальником Відділу з забезпечення діяльності міністра охорони здоров’я України.
З 2011 року й донині — помічник Президента Національної академії медичних наук України. Маю медаль «За трудову відзнаку», нагрудний знак «Відмінник охорони здоров’я», Почесне звання «Заслужений лікар України», Почесні грамоти Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, ЦК профспілки працівників охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України.
Отож вважаю себе причетним до становлення системи охорони здоров’я населення не лише Житомирської області, а й України загалом. Тим-то відрадно, що рішенням 30-ї сесії обласної ради, яка відбулась 19 березня 2015 року, в «епопеї» призначення керівників підприємств, установ, організацій (і в тому числі медичних) — об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, нарешті «поставлено крапку». З гордістю скажу, що серед новопризначених керівників закладів охорони здоров’я є мої вихованці — це для мене надзвичайно приємно. Так, на посаду головного лікаря обласної клінічної лікарні імені О.Ф.Гербачевського призначено Богдана Богдановича Леськіва — його знаю ще з того часу, коли в роки керівництва мною Новоград-Волинським міськрайТМО він прийшов працювати до закладу молодим інтерном-хірургом. Головним лікарем обласної комунальної установи «Житомирський обласний перинатальний центр» призначено вмілого організатора роботи закладів системи охорони здоров’я ще з часів керівництва ним Ярунською дільничною лікарнею Новоград-Волинського району Юрія Рувімовича Вайсберга. Головним лікарем комунального закладу «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» — Світлану Володимирівну Урсуленко, котра кваліфіковано та на високому професійному рівні працювала моїм заступником із лікувальної роботи в Попільнянській центральній районній лікарні. Головним лікарем обласного спеціалізованого будинку дитини Житомирської обласної ради у місті Новограді-Волинському призначено Василя Олександровича Радченка, котрий свого часу керував Городницькою селищною лікарнею Новоград-Волинського району, і котрого я призначив на посаду заступника головного лікаря Новоград-Волинського міськрайТМО, а пізніше — рекомендував директором Новоград-Волинського медичного училища, затим — на нинішню посаду. Кожного з них я поважаю — за роки свого професійного та кар’єрного зростання вони показали, що дійсно достойні призначених посад. Адже, будучи рядовим працівником, ти відповідаєш лише сам за себе, а керівником — за весь колектив. Ти відповідальний перед ним — тому що від тебе залежить моральний, матеріальний, фізичний стан кожного підлеглого. Й ці люди, котрих призначили керівниками рішенням сесії обласної ради — а я називаю їх своїми вихованцями — енергійні, ініціативні, більше того — знають систему охорони здоров’я області, володіють сучасними методами управління. Вони всього досягли, дякуючи своїм колективам, своєму розуму, і продовжують це робити. Із мого професійного управлінського досвіду в галузі охорони здоров’я України саме такий шлях найбільш надійний — маленькими кроками до великого успіху.
Тож хочу побажати їм та всім колегам, яких призначили сесією обласної ради 19 березня керівниками лікувально-профілактичних та аптечних закладів області, невичерпної енергії, не забувати, що той, хто хоче досягнути мети, повинен бути рішучим у діях і суворим до себе. А ще — йому треба вірити в свою зірку. Будьте успішними й у житті, і в обраній справі (адже будь-який успіх — це добре, він робить життя динамічнішим), але старайтесь не втратити грунт під ногами, пам’ятайте вчителів своїх, котрі навчили вас азам організації та управління в охороні здоров’я. Я взагалі вважаю, що для людини професія, якщо вона правильно обрана, — це шлях до Бога, до самовдосконалення, до того, щоб стати кращим. В усякому разі, така можливість вам дається. У людини — це не для пафосу! — іншого шляху, крім, як через своє призначення служінню високій меті, людям, — немає. Крокуючи далі, вперед і вгору своїм професійним шляхом, пам’ятайте про це, мої колеги! Зі щирою повагою — помічник Президента Національної академії медичних наук України.