Медаль від Філарета — подяка чижівським волонтерам за їхню роботу

Сьогодні дехто з нас живе у своїй мирній, ретельно вибудуваній, паралельній реальності. Як завжди, ходить на роботу, радіє життю та планує відпочинок. Не впускає війну у своє життя. А є інші, небайдужі, які віддають свій час, гроші, уміння, частину себе, а іноді і своє життя, задля нової України.
Вони розпочали свою плідну роботу, коли зрозуміли, що не можуть сидіти, склавши руки. Ці люди вирішили, що коли хтось прагне змін, — потрібно розпочинати з себе. Якщо є бажання змінювати державу, — починати потрібно з села. Організатор чижівського волонтерського руху Володимир Франт захотів стати учасником життя України, зробити щось потрібне та важливе. Він і заохотив усіх інших до спільної праці. Бажання допомогти захисникам нашої країни перемогти в священній боротьбі за волю, незалежність і єдність країни спонукало жителів Чижівки об’єднатись у групу, яка могла б на більш високому організаційному рівні надавати таку допомогу.
Порадившись із сільським головою, приватними підприємцями, прислуховуючись до рекомендацій новоград-волинської волонтерської групи «Новоград SOS», було вирішено організувати волонтерську групу «За покликом серця» і в с. Чижівка. Розпочиналося все за принципом «сарафанного радіо» — в телефонному режимі до роботи залучали друзів, сусідів, рідню.
Вони — дуже різні. Зрілі й зовсім юні, досвідчені й романтичні, цілком успішні й ті, котрі ще нічого до пуття не встигли. Але вони дуже схожі, адже увесь свій вільний час намагаються внести свою цеглинку допомоги для тих, хто відстоює наше сьогодення та майбутнє. І все це не даремно, адже за 8 місяців існування спільноти ці люди зробили багато для військових у зоні АТО.

Свою діяльність волонтери розпочали з благодійного концерту за участю колективу «Намисто» та школярів. І хоча людей тоді прийшло небагато, це не зупинило, а навпаки — стимулювало. Потім дізналися, що необхідні маскхалати і… пошили близько 60-ти, а згодом відправили 30-ій, 54-ій і 95-ій бригадам. Вже протягом чотирьох місяців волонтери сушать овочі для сухих борщів, а нині — ремонтують міношукачі. «Давай сьогодні цибулю — хочемо поплакати та отримати профілактику від грипу», — сміючись, казали жінки. Недоспані ночі, швейні машини, що не втихають, працюючи над маскхалатами, порізані руки від чищення буряків, моркви, зламані кухонні комбайни — все це здавалося нічим, у порівнянні з розумінням того, що твоя допомога комусь необхідна. Найбільше ж дивує прагнення допомогти ще зовсім юних хлопців: М.Процепова, Р.Чаплинського, В.Холова, які постійно щось роблять не лише у вільний час, а й під час навчання.
Після Великодня чижівським волонтерам прийшла медаль від Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета «За жертовність та любов до України», а також посвідчення, що підтверджує, за наказом кого вона видана. Як стверджує організатор групи «За покликом серця» Володимир Франт, отримати таку нагороду було приємно та несподівано. Це стало своєрідним поштовхом робити ще більше і викладатися на повну силу. Також приємним сюрпризом стали подяки від 54-ї бригади, які отримали багато односельчан.
Після того, як Володимир став волонтером, його життя змінилося. Він зрозумів, що не все вимірюється грошима, — потрібно робити добрі справи. Понад усе він хоче, щоб це зрозуміли якомога більше людей. Мабуть, організувати людей у селі важче, аніж у місті, адже у кожного свої справи. Головне, що це вдалося, і є бажання продовжувати допомагати людям не лише під час війни.
«Хочу подякувати тим, хто, чим міг, допомагав. Ви зробили добру справу, і тим хлопцям, що на війні, ми хоч трохи, але допомогли. Хочеться, щоб ніхто не залишався осторонь. Тому, якщо є бажання і час, — приєднуйтеся. Давайте разом робити добро. Війна колись закінчиться, а волонтерська організація залишиться. Ми просто забуваємо, що є проблеми й буденні, які потрібно допомагати вирішувати людям, котрі цього потребують», — стверджує Володимир.