Серце, віддане братству

Запитаєте, якому? Ко­ле­гіаль­ному. І кажу з впевненістю так про того, хто є справжнім послідовником В.Сухомлинського. Але дозвольте потримати інтригу і проаналізувати…
У центрі столиці Китаю розташований національний інститут педагогіки імені нашого вищеназваного знаменитого педагога. Мабуть, тому, що освіту свою там побудували на засадах патріотизму, здруженості і любові, методику якої розробив ще в радянський час Василь Олександрович, країна за такий короткий період досягнула неймовірно високого інтелектуально-технічного розвитку.
А в деяких наших школах «заочники»-педагоги шукають чомусь американських педагогічних технологій… Із закономірними невтішними наслідками у житті молоді.
У минулий вихідний вона відзначила у країні свій день. Добре, що хоч працівники відділу у справах сім’ї і молоді на чолі із А.В.Виговською та заступником міського голови Л.В.Шутовою не забули, що молоді потрібно гуртуватися на рівні міста навколо патріотичних і високоморальних заходів. Запланували і гарно провели їх, не забувши нагородити за підтримки Фонду В.М.Литвина тих, хто забезпечив мирне небо і святковий настрій — молодих бійців, серед яких були і ті, хто ще зовсім недавно крокував вулицями міста під час святкової мирної ходи випускників.
На жаль, цьогоріч традиційна хода випускників, на якій газета «Лесин край» пообіцяла медалістам шкіл йти у перших рядах, чомусь не відбулася… Хтось полінувався попрацювати і знищив юнацьку мрію показати себе із позитивної сторони, не створивши молоді таку необхідну для становлення особистості ситуацію успіху.
Ніколи не забуває про такі важливі педагогічні моменти Е.І.Зіннуров, заступник директора К.Д.Седлецької з колегіально-методичної роботи, очолюваного ними закладу. І хоч із 1999 він обіймає таку високу посаду у передовій освітній установі, є знаним у країні педагогом (полиці його робочого кабінету рясніють кубками призових Всеукраїнських і міжнародних перемог у різних колективних учнівських змаганнях, очолюваних ним, та й педагогічних), але був і є справжнім другом юні, виховання і навчання якої є сенсом його життя. Разом з ними він творить сьогодення учнів і їх майбутнє, вселяє віру в сили, не шкодуючи для цього свого часу, навчає їх залишати по собі гарний спомин і фіксувати все у «Книзі року колегіумних класів». Цьогорічні автори розпочали її так: «Ми пишемо історію світу, історію своєї держави, історію власного життя. Ми пишемо так, щоб про нас не забули, бо у всі віки людина прагне залишити свій слід на Землі.
Але сьогодні ми пишемо саме цю історію — невід’ємну частину нашого життя, яка вже міцним корінням вросла в наші душі. Ми пишемо про те, звідки ми прийшли, хто ми є. Ми пишемо не для того, щоб не забули нас, а для того, щоб не забули ми».
11 розділів часопису 2014-2015 н.р. про чергову сторінку історії формування братства, втілені в життя численні заходи, проекти, фінансову і клубну діяльність, результати рейтингів та традиційної систематичної гри «Зірка колегіуму», побажання — це підсумок діяльності колегіантів, які нещодавно, у Всеукраїнський день вишиванки, слухали напутні слова координатора і талановитого ведучого дійства Едуарда Ільгамовича на своєму останньому святі старшокласників — «Випуску братства» (фото). А згадати було що
29 іменинникам. На цьому незвичному випуску, про який ще жодного разу не писали газети, окрім випускного посвідчення колегіанта, всі одинадцятикласники отримали заслужені відзнаки і грамоти, проте до Книги пошани колегіуму були занесені за численні конкретні заслуги на благо навчального закладу імена тільки 8 учнів: Ульянова Бориса, Тюфанової Галини, Кузьменка Олександра, Савченка Віталія, Пилькевича Антона, Артюхова Романа, Вдовенко Катерини та 10-класника Літвінчука Андрія (медіацентр).
Впевнена, що ці та інші діти й надалі залишатимуться на сторінках онлайн-газети «No comments» та у віртуальному музеї історії колегіуму, завжди пам’ятатимуть прощальний похід із ночівлею, у який їх не побоялися повести класний керівник Олена Миколаївна Криштановська та незмінне чоловіче плече Е.І.Зіннуров, організувавши їм у природніх умовах школу творчості і виживання. Бо ці педагоги щиро вболівають за дітей, готують до практичного життя, вчать відстоювати свої права — тому і самі є вічно молодими.
На хвилі подвійного торжества 28 червня — Дня молоді і Дня Конституції — складаю їм, а також всім, хто працює з нашими дітьми за покликанням, велику вдячність і захоплююсь їх працездатністю. Хай наші випускники наслідують Вас, чемних, простих і геніальних водночас…