Поминання 29/2015

15 липня — 10 років, як немає з нами нашого рідного тата і дідуся — Олександра Івановича ТЕРЕЩЕНКА з села Марушівки

Ти знай, що ми тебе любимо і шануємо. Ти завжди в наших серцях.

Дружина, діти і внуки

15 липня — 10 років, як пішов у вічність Микола Петрович ВОЗНЯК з села Ново-Зелена

Чому так рано обрій твій погас і так раптово ти пішов від нас. Та доки будем ми на світі жити, — не згасне пам’ять, не зів’януть квіти. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

19 липня минає 10 років світлої пам’яті Андрія Васильовича НАЗАРОВА із села Стриєва

Тому, хто дорогим був при житті, від тих, хто любить і тужить. Немає таких слів, щоб виразити весь біль і скорботу душі нашої.

Сумуючі дружина, доньки, онуки і правнучки

17 липня — річниця світлої пам’яті Сергія Анатолійовича ФІЩУКА

11.02.1981-17.07.2014 рр.

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

У безмежній скорботі всі рідні

19 липня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини — Ніни Корніївни КОСЯНЧУК

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні Твою радість, ні Твою печаль. Нема Тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки Твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі чоловік, сини, невістки, онуки

17 липня — 9 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини — Василя Степановича ФОРМАНЮКА

Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, на серці лиш глибока рана, прости, ріднесенький, прости. Та доки будем ми на світі жити, — не згасне пам’ять, не зів’януть квіти. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі рідні