Поминання 40/2015

2 жовтня — 11 років, як пішов з життя найдорожчий Володимир Миколайович АНДРІЙЧУК

Ти так любив життя, така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах, тебе ніколи не забудем, назавжди ти в наших серцях.

Родина Андрійчуків

4 жовтня минає 40 днів, як пішов з життя батько і дідусь — Володимир Миколайович ЯНОВИЧ

Біль непоправної втрати не стихає в наших серцях. Царство Небесне твоїй душі. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Дружина, дочка, онуки, правнук

7 жовтня минає 2 роки, як на 64 році життя пішов у вічність Василь Іванович СИДОРЧУК

На душі — біль, і жаль, і сум — тебе нема і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме у наших серцях. Усі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом, тихою молитвою. Царство тобі Небесне. Вічний спокій твоїй душі.

Дружина, діти, внуки, рідні

Частинку серця нашого відносять серця, котрі пішли від нас на небеса...

5 жовтня минає чотири роки, як пішли від нас найдорожчі нам люди — Тетяна та Богданчик ФАРЕНЮКИ

В той день навкруг життя буяло, а серце так хотіло жити. Вас у нас, дорогенькі, не стало, і ми не в силах щось зробити... Пішли ви від нас у самому розквіті життя, і в нашій пам’яті навіки вам не буде забуття. Були для нас ви, наче пташки, мов щебетливі солов’ї. Без вас і сумно нам, і важко, і серце плаче кожен день... Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство вам Небесне. Вічний спокій вашим душам.

Вічно сумуючі чоловік, батько, мати, брат, рідні, куми, друзі

2 жовтня минає рік, як пішов з життя Казимир Леонідович САВИЦЬКИЙ

Царство Небесне та вічний спокій його душі, а світло віковічне нехай йому світить.

Сумуючі дружина, діти, онуки, правнуки та рідні

30 вересня минуло 40 днів світлої пам’яті нашої дорогої, коханої жінки, матусі, бабусі — Наталії Миколаївни МАРЧУК

Серце плаче і болить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті, — найдорожчої людини вже нема. Як сумно без тебе, рідненька, печаль не проходить і серце болить. Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Якби ти могла ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Мамо, мамочко рідненька, навіки покинула ти нас, дорогенька. Без тебе, люба,сумно й важко, і серце плаче кожен день. Помолимось за тебе, рідненька, і свічка тихо спалахне. Спи, рідненька, спочивай і забудь тривоги. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

У безмежній скорботі мама, чоловік, діти, онук, зять, свекруха, сестра і всі рідні

4 жовтня — 5 років світлої пам’яті Світлани Григорівни САРДАК та 2 роки світлої пам’яті Петра Петровича САРДАКА

Ви пішли в небуття, звідки нема вороття, але пам’ять про Вас пронесем через життя. Стискається серце, збігає сльоза, ми й досі не можемо повірити, що Вас нема. Хто пам’ятає, — не забувайте, хто забув, — згадайте.

З глибоким сумом родина Осадчуків