Поминання 22/2021

8 червня минає рік, як пішов з життя наш рідний, люблячий чоловік, татусь та дідусь — Аксентій Федорович ХОМЕЧА

Не можна виразити словами той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Нам так не вистачає тебе, твоїх мудрих порад, щирої турботи, доброго слова.

Царство тобі Небесне, вічний спокій. Пам’ятаємо тебе, сумуємо.

Усі, хто знав, — згадайте та пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Вічно сумуючі дружина, діти, зяті, онуки, рідні

2 червня — 10 років світлої пам’яті Ольги Леонідівни МАШЕВСЬКОЇ

...Біль утрати не змити слізьми,

І скорботі немає кінця...

Рідна наша, ти з нами завжди...

В наших спогадах, наших серцях.

Сумуючі рідні

3 червня минуло 3 роки невимовного болю та журби, як пішов із життя через лікарську помилку наш дорогий син та батько — Сергій Володимирович ГОНЧАРУК

02.04.1977-03.06.2018 р.

Дні летять, але біль не згасає,

В наших душах вона ще щемить,

В серці пам’ять живе, не вмирає

І там вічно вона буде жить.

Нехай свята земля береже твій вічний сон, а Господь дарує Царство Небесне.

Бережемо пам’ять про тебе. Вічно сумуючі батьки, доньки, дружина, сестра та всі рідні і близькі

7 червня минає 13 нестерпних років болю, як пішов у вічність наш любий чоловік, турботливий татусь та дідусь — Іван Васильович ЧЕРКЕС

Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Так хочеться ще раз тебе обійняти й побути з тобою хоча б ще на мить. Помолимось за тебе, рідненький, і свічка тихо спалахне. У Бога ласки благаємо, бо щиро любимо тебе. Спи, дорогенький, спочивай з миром. Хай сонечко зігріває твою могилку, а твоїй душі Царство Небесне та вічний спокій.

Вічно сумуючі дружина, син з сім’єю, дочка з сім’єю

5 червня минає рік, як від нас пішла мама, бабуся — Віра Кузьмівна ГОРБАНЬ

9 червня минає 14 років, як з нами нема папи, дідуся — Михайла Павловича ГОРБАНЯ

Скільки не мине часу, Ви завжди будете поряд із нами. Пам’ять про Вас не згасне в наших серцях. Ви заслужили Божого тепла і Царства Небесного. Усі, хто знав, — згадайте разом із нами наших Найдорожчих добрим словом і тихою молитвою.

Діти, онуки

6 червня тобі було б 55 років, а 7 червня минає 40 днів, як пішов з життя наш рідний та любий чоловік, батько, дідусь — Петро Леонідович БОЧКОВСЬКИЙ

Закотилось у вічність життя, ніби сонце сховалось за обрій, не чути голосу, не видно рідних очей. Навіщо доля так жорстоко — так рано ти пішов від нас, ніхто не міг тебе спасти, лишилась в серці вічна рана, ти нас за все прости... прости, так пусто стало на душі і серце плаче кожен день від болю.

Кажуть, біль з часом проходить, тихо забудеш та далі ідеш.

Неправда, нікуди той біль не відходить, звикаєш до нього і далі живеш.

Зі слізьми на очах схиляємо голови перед твоєю могилою і світлою пам’яттю. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі дружина, сини, невістка, онуки

4 червня минає рік, як пішла з життя найдорожча наша донечка, сестричка — Альона Володимирівна ТОПЮК

Щемить душа, і капає сльоза, і щось немов стискає груди, тебе із нами вже нема, а туга нас не покидає всюди. Хай буде спокійний твій сон, а свята земля тобі буде лебединим пухом. Царства Небесного...

Вічно сумуючі мама, брати та рідні