Поминання 24/2021

18 червня минає 1 рік з того дня, як перестало битися серце дорогої нам людини, найдорожчого чоловіка, доброго батька — Миколи Дмитровича ГОРБАТЮКА

Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить, і серце болить, навіщо покинув нас, дорогенький? Як тяжко без тебе нам жить. Ти був для нас опорою, порадником, добрим чоловіком, гарним батьком. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Пам’ять про тебе завжди з нами. Вічного тобі життя в Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Усі, хто знав мого чоловіка Миколу Дмитровича, згадайте його добрим словом і тихою молитвою. Нехай свята земля береже його вічний сон, а Господь дарує його добрій душі вічне спочивання в Царстві Небесному.

Вічно сумуючі: дружина та дітки

18 червня минає рік, як пішов з життя наш рідний, турботливий чоловік, батько, дідусь — Василь Васильович СВАРУН

Той день, коли твій подих згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас — і ми не можем з цим змиритись.

Не стримати сліз нам ніколи,

Бо важко повірити в те,

Що ти не прийдеш вже додому:

Твій дім тепер — небо святе.

Вічна пам’ять, Царство Небесне, тату.

Пам’ятаємо. Сумуємо.

Усі рідні

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

19 червня минає 5 років світлої пам’яті ліквідатора аварії на ЧАЕС — Григорія Михайловича ТИМОЩУКА

На чорний камінь падає роса, і в тій скорботі наша є сльоза. Тебе нема, і погляд твій погас, але в серці ти назавжди в нас. Прости, що не змогли тебе спасти. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

Рідні

Хай буде проклята та страшна війна, з якої сини ідуть у небуття...

Сергій Григорович ТИМОЩУК

Кажуть, Бог забирає найкращих... Але я не хочу говорити про те, що тебе немає, — ти є, ти не помер, ти просто з нами жити перестав.

2014 року війна не пощадила тебе, ти загинув за Україну. Але я через усе своє життя пронесу твої слова: «Мене вже нема, я йду, але ти живи. Я прошу тебе, ти тільки живи... І не плачте за мною, мені так важко дивитися у ваші заплакані очі».

Вічного тобі життя та спокою душі.

Рідні

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи

19 червня минає 40 днів, як пішов з життя наш рідний син, брат, батько, друг, хрещений батько, сусід і просто хороша людина — Ігор Іванович ГОЛОВАНЧУК

Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не могли допомогти. Рідний наш, тебе немає і більше не буде серед нас. На серці глибока рана, біль і вічний смуток. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поруч з нами. Спи спокійно, рідненький. Царство тобі Небесне.

Висловлюємо слова щирої подяки всім рідним, друзям, однокласникам, сусідам, просто небайдужим людям, які відгукнулися на нашу біду. Дякуємо всім за співчуття, підтримку та допомогу.

У скорботі схиляємо голови.

Сумуючі мама, брат, дочка, усі рідні та друзі

17 июня — одиннадцать лет, как перестало биться сердце и ушла в вечность наша любимая, добрая, нежная мамочка, жена, бабушка, свекровь и Вам добро даривший человек — Феликса Ивановна РАНЧЕВСКАЯ

Просим помянуть и помнить её.

Вечно скорбящие муж, сыновья, внуки, невестки

20 червня — 9 днів, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь — Василь Дмитрович ДАВИДЧУК

Рано Ти пішов від нас, це непоправна втрата для нашої родини. Ти був працьовитим, людиною величезної душі, безсумнівної честі, сумління, людиною життя.

Ми Тебе ніколи не забудемо. Низько схиляємо голови над Твоєю могилою.

Вічного життя Тобі в Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

Хто забув, — згадайте,

хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, дочка, син, зять, невістка, онуки Ольга, Вікторія, Анастасія