Провінція такого ще не бачила: «Шоу — це наша робота»

Погодьтеся, Новоград іноді «дістає» провінційними течіями життя, але є в нас люди з ідеями, які вносять у них свіжість.
Шоу-балет «Rainbow» — новий місцевий танцювальний колектив, заснований у 2020 році. Реалізувати нестандартну ідею хореографу Дарії Рудаковій допомогла робота в Китаї. «Після того й народився наш шоу-балет. Це сукупність сучасної хореографії, краси й майстерності танцюристів. Наші виступи заряджають енергією і прикрашають буденність, — розповідає дівчина, яка не побажала залишитися будувати кар’єру в Китаї й повернулася втілювати отриманий досвід удома. Ми поспілкувалися з нею про шлях до мрії.
— Даріє, тебе знають у місті як керівника дитячої студії «Весельчата» та представницю відомої місцевої танцювальної династії. Твоя бабуся Надія Гончарук — засновниця народного ансамблю «Веселка», його багато років очолює твоя мама Катерина Рудакова. Невипадково ти обрала професію хореографа, чи не так?
— Справді, абсолютно невипадково це сталося в моєму житті, адже я танцюю з раннього дитинства і завжди знала, що це стане моєю професією.
У кожного танцівника є мрія потрапити на престижний танцювальний контракт у складі якогось суперового колективу. Мені це вдалося, але не одразу.
Після закінчення Житомирського коледжу культури і мистецтв я вступила в Рівненський державний гуманітарний університет. Вступила туди з певним високим багажем знань після коледжу, і в якомусь сенсі мені в Рівному стало не дуже цікаво навчатися. Тому я здобувала вищу освіту і шукала паралельно роботу, проходила кастинги в шоу-балетах.
І ось мене прийняли в шоу-балет «Ля Руж» — один із топових столичних шоу-балетів, що співпрацює з артистами, зірками. Усі танцівники мріють потрапити в цей відомий колектив. Мене підтримала мама-хореограф, ми почали готувати документи на роботу в Китай.
— Де саме ти побувала в Китаї і як там сприймають європейців?
— Працювала в місті Чанде, у гарній невеличкій китайській провінції. У нас були танцівники з Африки, Бразилії, Китаю, у кожного — своя шоу-програма. Наша складалася з латиноамериканської програми, сучасної та народної хореографії. До речі, наша народна хореографія була окрасою виступів.
Для азіатів люди з Європи є такою собі диковинкою, екзотикою. На нас всі приходили подивитися, сфотографуватися.
— Молодий спеціаліст — й одразу на роботу в Китай. Напевно, було страшно, незрозуміло?
— Так, я почувалася наче маленька дитина. Не розуміла, чого очікувати в далекій і чужій країні, з іншим менталітетом і традиціями. Згодом зрозуміла, наскільки це був для мене корисний новий досвід. Знайомства з цікавими людьми, іншими країнами, у яких я б ніколи не побувала, якби не робота.
За період роботи (три місяці) я почала планувати своє майбутнє. Ось тоді з’явилася мрія створити свій шоу-балет. Проте не було жодного розуміння, як зробити це в Україні.
Почала детальніше цікавитися організацією танцювальних шоу і згодом повернулася додому з ідеєю та досвідом, адже хореографія шоу-балету відрізняється від дитячої чи сценічної.
— Більшість молодих спеціалістів, якщо їм вдається вирватися у велике місто чи за кордон, там залишаються. Такі міста, як наше, багато втрачають через це, бо в нас немає гідних зарплат та можливостей саморозвитку. Тобі хотілося після екзотичного Китаю повертатися в українську провінцію?
— Не буду приховувати: після повернення була депресія. Адже порівняння і контрасти не на користь України. Але я розуміла, що в нашому місті шоу-балету ніколи не було і що це буде «бомбою», якщо втілити. Хотілося заводити двигун нової ідеї.
Потім стало ясно, що бракує фінансів і точного розуміння, як усе має бути. Не було звідки черпати матеріал для створення номерів, костюмів. Зрозуміла, що потрібно знову поїхати на роботу за кордон, де будуть дуть додаткові знайомства з організаторами, менеджерами, директорами.
А потім була низка провалів. То мої документи оформили на старий паспорт, через що зірвався новий контракт. То я знайшла іншу роботу, але отруїлася і потрапила в лікарню.
Згодом таки вдалося повернутися в Китай, де тепер я працювала неподалік Пекіна. Ось тоді й спробувала себе в ролі хореографа шоу-балету. Повертаючись в Україну, я вже знала, що нарешті маю всю необхідну базу для роботи в цьому напрямку.
Спочатку влаштувалася хореографом у ліцей №4, створила танцювальну студію «Весельчата» в Палаці культури. Думки про шоу-балет не давали спокою. Великою підтримкою стали мама і коханий. Вони мене підштовхували, стимулювали словами: «Спробуй, такого в Новограді ще не було».
Рішучим етапом у цій історії став дзвінок ведучої корпоративів Наталки Войтович. Вона запропонувала мені роботу: підготувати за два тижні шоу-програму з танцювальним колективом. Я тоді вже потроху працювала над костюмами, частина була готова. Було страшно починати, але погодилася. Активно стала працювати над постановкою номерів, придумувала деталі для видовищних образів танцівниць. Розумієте, мають бути фішки, які запам’ятовуються, щоб людям це «зайшло», — феєрично, яскраво, емоційно, епатажно, вибухово. Є в нас, наприклад, лед-програма з неоновими крилами — у темряві вони світяться, дуже гарно виглядає.
Дякую швачці «Веселки» Катюші Драчук, яка за короткий час пошила комплекти нових костюмів. Коханий мені допомагав створювати сценічні образи. За два тижні ми встигли пошити костюми, поставити номери, і в новорічну ніч дебютували з шоу-програмою в ресторані «Аль Капоне».
Реакція людей на наші виступи позитивна. Акцент ставимо на відмінну хореографію, пластику, красиві, яскраві костюми. Гості вашого свята надовго запам’ятають дійство і залишаються задоволеними запальною атмосферою. Шоу — це наша робота. Корпоративні свята, ювілеї, весілля, дні народження, презентації, виставки, клубні вечірки — наш колектив усюди, де потрібно запалити настрій.
— Що ж, успіхів у подальшій реалізації твоєї мрії.
— Дякую!