Літературна сторінка

Із фотокартки усміхається дівчисько,
Якій попереду весілля й ми в колисці.
Село, і місто, і служіння, і ремонти.
Десятиріччями — оглушні гами, ноти.
Підходжу, а волосся зібране сріблясте:
Ще зранку порається мама, очі — ясні
І нестаріючі, неначе з фото класу.

Як і сини, син десь далеко за кордоном.
Дзвінка чекає мати, ходить з телефоном.
І сподіваннями напружені години.
Їй щось говорять-повертаються рослини.
А мама доброю молитвою пророчою —
За дальню долю, за таланисту шепоче,
Так, як бажала б щастя, якщо був би — й поруч…

— А з мамою і на рибалку й на футбол?
— Та, мам, не всі ж такі, як ти, — рухливі…
— Так, вмовили, йду з Вами, як там — гол?
— Тобі ж сподобалось «на рибі» у кропиві?
І на футболі разом як покричимо!
— Вдянетесь тепло — купимо по «ескімо», —
Сміється мати, і три светрики — у сумку.
А діти їй на шию — шалик довгий клубний!