Звягель під час окупації 1941-43 р.р. за документами німецьких архівів

Про інші масові вбивства свідчить Герман Г.: «Незабаром після початку німецької окупації Звягеля всіх євреїв зігнали в один єврейський квартал. Назвати його гето не можна, бо євреї могли вільно пересуватися по місту. Залишені ними будинки були передані в наше розпорядження або зруйновані. Я мешкав у колишньому єврейському будинку на Ново-Корецькій вулиці, який отримав від вермахту. Потім євреїв, по можливості, перевозили вантажівками до місця страти. Тих, кому не вистачило місця, — гнали пішки. Я чув, що ліквідація відбувалася у гаю біля Будинку Червоної Армії. Казали, що у начальника української поліції М. нареченою була дівчина-єврейка. В його супроводі вона теж була відправлена до місця страти і ліквідована. Число убитих (євреїв та інших), за моєю оцінкою, становить не менше 10 тисяч чоловік. Чув я також, що М. мав відношення до повішання трьох осіб у парку біля пам’ятника Леніну в 1943 р. Один із повішаних, аптекар Ворон, нібито забезпечував партизан медикаментами, а двоє інших були партизанами або людьми, які підтримували з ними зв’язок. Після закінчення війни М. заарештували в Берліні та привезли назад до Росії. У Звягелі існували такі німецькі інстанції: гарнізонна комендатура, гестапо, жандармерія і поліція». Г. також згадує дві лікарні на західній околиці міста: старий корпус для цивільного населення і новий — для військових. Переважну частину пацієнтів і медичного персоналу старого корпусу становили українці. Тут свідку в 1943 р. зробили операцію з видалення апендициту.

Певну цінність мають також свідчення Густава Г.: «Приблизно наприкінці 1942 р., коли я йшов через базарну площу, її раптом очепила поліція (жандармерія). Відбирали працездатних чоловіків і жінок, яких вантажівками повезли, мабуть, на примусові роботи. Маючи при собі «аусвайз», я пройшов через очеплення без перешкод... У польової жандармерії уніформа була сірою із зеленими петлицями, у поліції — світло-зеленою... Гебітскомісаріат (адміністрація округу) займав декілька багатоповерхових будинків на околиці міста, у гаю, за рікою Случ, а гебітсландвірт (окружний керівник сільського господарства) — одноповерховий будинок у центрі. В кабінеті гебітсландвірта Н. стояла палиця завдовжки близько 120 см
і завтовшки — 4 см. Ходили чутки, що він пускав її в хід, якщо хтось із місцевих жителів висловлював якесь прохання... Базарну площу біля зруйнованого хлібозаводу німці перетворили у військове кладовище. За моєю оцінкою, на ньому було поховано понад 1000 німецьких солдат».
За довідкою Федерального військового архіву від 21.01.1970 р., у Звягелі розміщувалися такі формування вермахту: гарнізонна комендатура II-436 (від серпня 1942 р. до кінця серпня 1943 р.), 231-й батальйон охорони тилу (розквартирований у вересні 1941 р., тривалість перебування — невідома), частини 147-ї резервної дивізії (штаб дивізії, штаб 268-го резервного піхотного полку, 91-й, 468-й та 488-й резервні піхотні батальйони, а також 27-й резервний батальйон — від середини жовтня 1942 р. до кінця 1943 р.)