«Квартири не компенсують біль втрати, але засвідчують шану держави»

Дружини загиблих на Сході учасників АТО особливо гостро усвідомили, що «з милим рай і в шалаші», коли довгі роки винаймали житло по різних куточках міста або України, але (!) разом із коханими. Прикро, що коли їх мрія про власну оселю здійснилася, на жаль, вже не повернути тих, з ким разом вони мріяли... У боротьбі за цілісність держави герої віддали найцінніше — свої життя.
17 грудня 11 новоградських сімей загиблих учасників АТО отримали ордери на квартири з рук губернатора Житомирщини Сергія Машковського. Також власником нової оселі став Леонід Лівіцький — учасник АТО, який був тяжко поранений.
Здавалося б, радісна подія, але забарвлена сумним і болючим відчуттям — ціна занадто висока.
Губернатор у своїй промові погодився, що квартири ніколи не компенсують біль втрати. Втім, за його словами, вони мають продемонструвати, що держава високо шанує подвиг захисників.
Ключі від 12-ти осель за державні кошти отримали вдови Ольга Беляк, Тетяна Поліщук, Лариса Лісовська, Марія Юрченко, Галина Обухівська, Діна Уткіна, Світлана Мілько, Світлана Заєць, Вікторія Олійник, Любов Майборода, Лілія Остапчук та учасник АТО Леонід Лівіцький. Досі лише одна родина загиблого воїна отримувала від держави квартиру у Новограді-Волинському.
— Маю за честь вручити ключі родинам захисників, — сказав голова ОДА. — Держава у величезному боргу перед вами та повністю розуміє відповідальність по відношенню до захисників та їх родин. За кошти Держбюджету облдержадміністрацією закуплено 58 квартир для сімей загиблих військовослужбовців та поранених. До кінця року ми плануємо закупити ще близько 10. Розумію, що цього вкрай недостатньо, адже в Житомирській області 214 загиблих, за офіційними даними, є зниклі безвісти. Тим не менше, ми прагнемо, щоб ви відчули підтримку держави. Від імені українського народу низький уклін за ваших рідних.
Представники обласної та місцевої влади, військового командування запевнили, що рідні учасників АТО завжди можуть розраховувати на їх підтримку. Побажали у подарованих оселях віднайти душевний спокій, не сумніваючись, що усі ці люди заслуговують на щастя.
— Ми завжди з чоловіком мріяли про власне житло, хоча й не про таке… — з багатозначною паузою промовила вдова Лариса Лісовська. — Що відчуваю сьогодні? Біль, смуток, радість?.. Я не можу сказати, але мені дуже хочеться, щоб ми з вами продовжували жити, ростити наших дітей. Заради тих близьких, котрі віддали життя за наше майбутнє. Символічно, що ми отримали ордери напередодні Дня Миколая. Для мене — особливо символічно, бо мій чоловік народжений на Миколая і звати його Микола. Щиро хочу подякувати громаді за підтримку і тим, хто займався придбанням квартир для нас.
Представники командування 30-ї бригади оголосили наказ міністра оборони України про посмертне присвоєння військових офіцерських нагород воїнам, які загинули під час антитерористичної операції та виявили мужність, самовідданість та героїзм. Званням підполковника із врученням сім’ям офіцерських погонів, посмертно нагородили Сергія Гордієнка, Олексія Зайця та Миколу Лісовського; майора — Дениса Бочарова, Олега Обухівського та Валерія Юрченка; майора медичної служби — Дмитра Герасимчука; капітана — Олексія Коробенкова, Антона Мілька та В’ячеслава Уткіна.
Т.в.о. командира військової частини польова пошта В2731 — підполковник Михайло Драпатий звернувся до присутніх, також висловивши жаль за воїнами-колегами, яких не повернути:
— Важко говорити — адже час усе лікує, а цього ніколи не вилікує. Вам є ким пишатися. Хочу запевнити від себе та командування, що допомагатимемо усім, чим зможемо. А ще — попросити пробачення, що не вберегли. Від імені тих, хто не зробив усе залежне, щоб ваші чоловіки повернулися додому.
Цей захід став морально тяжким не лише для сімей загиблих воїнів, але й для усіх присутніх у конференц-залі Молодіжного центру. Аплодисменти під час вручення ордерів виявилися недоречними, бо церемонія супроводжувалася сльозами і жалем, натомість кожен у душі аплодував героїзму захисників, котрі боронили Україну. Лишається вірити у те, що влада із глибокою вдячністю ставитиметься не лише до тих, хто віддав свої життя на цій війні, а й до тих, хто продовжує захищати нашу державність.