Поминання 17/2016

23 квітня минає 40 днів, як перестало битися серце коханого чоловіка, найкращого батька та дідуся — Олександра Францовича ХМІЛЬОВСЬКОГО

Нема у світі слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи. Ми пам’ятаємо тебе як чуйну, доброзичливу, радісну людину, здавалося б, тобі ще жити і жити, радіти дітям, внукам. Рідненький, ми сумуємо за тобою. Не можемо повірити в те, що навіки перестало битися твоє серце. Скільки не мине часу — ти завжди будеш поруч з нами, житимеш у наших серцях. Нехай Господь Бог дарує тобі Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

З глибоким сумом дружина, діти, внук, невістка, мама, брати, сестри і всі рідні

27 квітня минає рік, як невблаганна хвороба тебе забрала від нас...

Раїса Василівна ШВЕЦЬ

Хай тихо скотиться сльоза за те, що ти колись була. За руки невтомні з мозолями, тепло душі і ніжне серце мами. Зі скучним серцем і думками — ми завжди з вами.

Дочка, внук

21 квітня минуло дев’ять днів з дня смерті любої мами і бабусі — Ольги Іванівни ПИЛИПЧУК

Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

З глибоким сумом усі рідні

22 квітня минає 40 днів, як перестало битися серце нашого дорогого і любого синочка, братика, онука — Дмитра Олексійовича ПОЛІЩУКА з смт.Городниця

Минуло вже 40 днів, як ми без тебе. Серце плаче і тремтить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті, — найдорожчого синочка вже нема. Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Навіщо в 13 покинув ти нас, дорогенький, як важко без тебе нам жить. Наше горе, біль і сльози залишаються до кінця нашого життя. Синочку, Дмитрику! Ти — живий, ти завжди з нами. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі тато, братики Олексій, Сергій, бабуся Валя, всі рідні й близькі

25 квітня — 10 років, як пішла у вічність дорога бабуся, мама — Ольга Антонівна ТАРНАВСЬКА

Такої рідної, святої, такої доброї, як ти, такої щирої, простої вже нам ніколи не знайти.

Сумуючі діти та онуки

23 квітня минає 40 днів, як перестало битися серце нашого дорогого Анатолія Йосиповича ТРОЦЬКОГО

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе нема і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме у наших серцях. І скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за тебе. Нехай сонце зігріває твою могилу, а земля свята хай пухом буде і береже твій вічний сон. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі сестра Валентина та її сім’я

23 квітня минає 5 років, як перестало битися серце Анатолія Дмитровича ПОТАЙЧУКА

Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне.

Вічно сумуючі діти, дружина, онуки