Поминання 19/2016

Жаль, что жизнь нельзя повторить, чтоб тебе её подарить...

6 мая — год, как ушла из жизни дорогая и любимая моя доченька — Ольга Михайловна ЦЯПЕНКО

Год, как тебя нету рядом, но легче мне не стало ни на грамм. Мне без тебя так страшно просыпаться, осознавая, что ты навеки там. Что ты ушла внезапно, безвозвратно, и в этом грешном мире быть не суждено. Тебя все вспоминают добрым словом, а мне так больно — всё равно… А у меня, ты знаешь, жизнь другая, сынишка твой совсем уж взрослый стал, дочурка Варя красавицей растёт. Как жаль, что ты лишь сверху всё увидишь… Увидишь, знаю, — сердце ведь не врёт. Я буду жить ради внуков, чтоб твою память дальше сохранить, ведь сколько было сделано тобою, не хватит жизни всей тебя забыть. Царство Небесное тебе, моя дорогая доченька.

Мама

12 травня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини, генерал-майора — Анатолія Михайловича ЗАРИЦЬКОГО

Життя вирує, а тебе немає… Не виразить словами той біль, сум, скорботу, що залишилися в наших серцях назавжди. Хай наш сум, безмірна туга не тривожать твої сни. Пішов з життя ти дуже рано, спасти тебе ми не змогли. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай був там тобі на небі. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй, рідненький. Хто забув, — згадайте , хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Сумуючі дружина, син, невістка, рідні

Вже минуло 40 днів, як не стало нашої найріднішої людини в світі — нашого батька, дідуся, брата, друга — Анатолія Миколайовича ЛАВРЕНЮКА

Наші серця ніяк не можуть змиритися з цією втратою і з кожним днем стає ще важче розуміти, що його вже ніколи не буде з нами. Залишаться тільки теплі спогади і безкінечний смуток, який ми ніколи не зможемо вирвати зі своїх сердець.

«Папік», так лагідно тебе називали люди, які були навіть не родичами, а просто друзями, але для них ти був, як рідний батько, незважаючи на різницю у віці, а для деяких — навіть більше, ніж рідні. Для нас усіх ти завжди будеш прикладом, якою людиною треба бути. Як хочеться, щоб таких, як ти, було якнайбільше в цьому світі... Тоді і світ би став добрішим...

Спи спокійно, наш любий і рідненький батьку, хай земля тобі буде лебединим пухом, ти заслужив Божого тепла, Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Вічно сумуючі діти, онуки, рідні

7 травня — 40 днів, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь — Володимир Миколайович ДРАЧУК

Тихо згасла свічка й життя догоріло. Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть… Вічне Царство Твоїй світлій душі.

З глибоким сумом сім’я

12 травня минає 40 днів, як пішла з життя дорога і рідна нам людина — Ганна Володимирівна ВОЙТЕНКО

Найгарніша, найдобріша, наймиліша… Пробач нам, рідна, що не врятовано твоє життя. Ми через роки пронесемо світлу пам’ять про тебе, як про взірець розуму, краси, мудрості, добра, щирості. Спочивай, мамочко, з миром. Царство Небесне тобі, рідна.

Вічно сумуючі твої чоловік, дочки, внуки, зяті

26 квітня пішов з життя лікар від Бога — Анатолій Давидович КЕСЕЛЬМАН

Хороша добра пам’ять залишиться про цю людину назавжди у наших серцях.

Друзі

8 травня минає 5 років, як немає з нами дорогої мами, бабусі, тещі — Ніни Василівни ЖОВТЮК

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненька, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо: дочки, зяті, онуки, правнуки